Друга казка про Еква пирисе

7-08-2016, 10:32 | Мансійські казки

У божого, міста, у царського міста живе Еква пирись, Удвох з бабусею під містом живуть. Людей пісні, людей казки виросла. Говорить своїй бабусі:

- Я у місто сходжу.

- Синок, далеко не ходи.

- Я далеко не піду. Еква пирись одягся. Пішов у місто. У місто прийшов. По міській вулиці походжає.

Еква пирись задумався: Що мені зробити? Походжаючи так, прийшов до церкви. Дивиться там стирчать церковні ключі. Еква пирись побрав ключі, відкрив церкву. Зайшов у церкву. Став оглядатися. Запалив свічі. Надяг попівські одяги, Піп уночі дивиться на вулицю – усі церковні – свічі запалені. Говорить попаді:

- Хто без мене у церкві свічі запалив? Я сходжу подивлюся. Хто це прийшов?

Піп вийшов на вулицю, іде до церкви. Еква пирись почув – піп іде. Еква пирись свічі згасив. Піп увійшов у церкву. Церква зовсім темна. Піп вийшов на вулицю, пішов додому, прийшов. Говорить своїй дружині:

- У церкві темно. Нікого немає. Еква пирись знову запалив свічі. Побрав великий попівський хрест, надяг залізну шапку, побрав у руку більшу свічу й пішов до попа. Іде так і співає:

- У цю ніч божа матерь побере попа.

Піп сказав дружині:

- У цю ніч мене божа матерь побере. Піп став одягатися. Зібрався йти на вулицю. Дружина говорить:

- Ти скажи, щоб і мене побрала. Вийшов на вулицю. Дивиться: виявляється, бог прийшов. Пішли з богом у церкву. Прийшли у церкву. Увійшли. Бог (Еква пирись) говорить:

- Ти отут стій. Я туди сходжу.

Еква пирись приніс мотузку. Зв'язав ноги й руки попа.

- Ти, поки бог не прийде, доти не кричи, не рвися.

Бог прийде, тебе відпустить.

Еква пирись зняв попівські одяги й пішов до попаді.

Прийшов до попаді й говорить:

- Скоріше одягайся, підемо. Бог тебе чекає.

Пішли. Коштує нарта, запряжена двома кіньми.

- Скоріше сідай. Бог тебе чекає. Попадя села у нарту. Поїхали. Еква пирись приїхав додому, Бабуся говорить:

- Ось якого друга привіз ти мені!

Чи Довго жив, чи коротко жив Еква пирись. Одного разу у будинок вбігла бабуся:

- Онученя, попи йдуть!

Еква пирись поспішно надяг попівські одяги. Побрав великий попівський хрест. Вийшов на вулицю. Попам назустріч водою бризкає. Попи зупинилися. Еква пирись сюди бризне, у попів бризне. Говорить:

- Вас бог сюди не пускає. Тут живуть божа матерь, божий батько.

Попи злякалися й пішли додому. Прийшли додому. Пішли до царя. Підійшли до людині, що опікує царські двері.

- У нас справа є. Людина, що опікує двері, говорить:

- Яка справа?

- Бог прив'язав нашого головного попа. Коли можна його відпустити?

Людей, що опікує царські двері, пішов до царя. - Попи прийшли. Мають справу.

- Яка справа?

- Бог прив'язав головного попа. Цар задумався й розсміявся:

- Це Еква пирись, він жартує.

Людей, що опікує царські двері, подумав: Попов. не потрібно пускати. Він прийшов до попів і говорить:

- Не можна входити.

Попи прийшли додому. Дивляться головний піп на волі походжає.

- Хто тебе відпустив?

- Бог відпустив.

- Якого виду був бог?

- Зовсім незнайомий був по виду.

- Чому нам не сказав?

- Хіба я знаю, коли бог прийде?

Попи пішли додому.

Піп дивиться дружин його немає. чи Довго жив, чи коротко жив, дружина його вночі прийшла додому. Піп дружину свою запитує:

- Де була?

- Я була у божої матері. Божа матерь увесь час молилася, і я молилася. Божа матерь дуже мало спить, усе молиться.

Чи Довго, чи коротко жив Еква пирись, але одного разу говорить:

- Бабуся, я у місто сходжу.

- Синок, не ходи. Уночі по місту не можна ходити.

- Ні, я не боюся. Еква пирись надяг попівські одяги. Прийшов до будинку попа. Попа будинку немає. Еква пирись говорить попаді:

- Підемо до царя у гості.

Попадя одяглася, спорядилася й пішла з Еква пирисем. Прийшли до будинку пануючи. Людина, що опікує двері, говорить:

- Що ти за людей?

- Навіщо запитуєш? Не можна запитувати.

Людина, що опікує двері, пішов до царя:

- Людина прийшла. Цар запитує:

- Як його ім'я?

- Він так говорить: Навіщо запитуєш? Не можна запитувати.

- Ступай, пусти, нехай увійде.

Незнайома людина ввійшла. Цар приготував стіл. Під час їжі й питва цар запитує його:.

- Що ти за людей? - Навіщо мене запитуєш? Туди подивися. Що це коштує, чиє зображення? Хіба у них ти запитуєш також? Та мене тому теж допитувати не слід.

Цар злякався. Побоюватися став.

- Що ти за людей? У мене до тебе прохання є.

- Яка справа?

- У нас у нашому місті є Еква пирись. Як можна його до рук прибрати?

- Я знаю як. Принеси більше грошей, принеси більше вина. Він тоді сп'яніє, і ти зможеш його схопити. Із завтрашнього дня на третій день іди ловити. У той час він буде будинку.

Еква пирись із царем попрощався. Цар з ним вийшов на вулицю, і Еква пирись пішов. Звів попадю додому й сам пішов додому. Коли додому вертався, зустрів старого.

- Старий, куди йдеш?

- Я йду красти.

- Підемо до мене у будинок.

Він одяг старого у свої одяги, і старий став схожим на Еква пирися. Сам Еква пирись зробився як той старий. Попи прийшли до Еква пирисю. Стали старого напувати вином. Запитують бабу:

- Віддай нам твоє онученяти, скільки грошей золотом запитаєш?

- Дайте мені грошей золотом у мою висоту. Тоді я його віддам. - Дамо.

Один піп вийшов на вулицю, приніс золоті гроші й срібні гроші. Обсипав жінку грішми у всю її висоту. Старого замість Еква пирися понесли. Попи говорять:

- Куди його понесемо? У воді зваримо або у вогні спалимо/Один головний піп говорить:

- Ми його кинемо у казан зі смолою. Розпалили вогнем казан зі смолою, казан закипів. Кинули старого замість Еква пирися у казан. Головний піп говорить;- Не оживе більше. Попи пішли додому.

Чи Довго жив, чи коротко жив Еква пирись. Бабусі говорить:

- Я сходжу у місто.

- Синок, не ходи попи вб'ють.

- Ні, не вб'ють. … Еква пирись одягся, спорядився. Пішов у місто. Походжає у будинку пануючи. Цар помітив його.

- Еква пирись, як же ти ожив?

- Я варився у казані зі смолою, а тому усередині у мене стало добре.

- Еква пирись, щоправда, добре стало?

- Правда.

Цар говорить:

- Почекай мене. Я вийду на вулицю.

Цар вийшов на вулицю. Підійшов до Еква пирисю:

- Ми підемо до головного попа.

Чи Довго, чи коротко йшли, прийшли до головного попа. Цар. говорить:

- Еква пирись варився у казані зі смолою. Тепер так добре йому стало.

Піп дивиться:

- Еква пирись, щоправда, це ти?

- Я.

- Ти як же ожив?

- Ти так із мною зробив, що тепер я смерті не побачу.

Цар говорить:

- Підемо, мене теж зварите. Зібрав усіх попів, зібрав усіх головних козаків. Цар. став говорити з попами й головними людьми:

- Еква пирись варився у казані зі смолою. Тепер Еква пирись більше смерті не побачить. Сьогодні я залізу у казан зі смолою.

Еква пирись став говорити:

- Не слід нічого думати. Якщо що небудь подумаєш,. те не оживеш. Ти нічого не думай.

Попи схопили царя й кинули у казан зі смолою. чи Довго чекали, чи коротко чекали, зняли казан зі смолою. Виявляється, від царя тільки кістки залишилися. Еква пирись народу став говорити:

- Коли кидали його у казан, очевидно, він як небудь подумав: Прийшла тепер моя смерть! Із за того не ожив… Ви, три попи, відразу залазьте у казан. Нічого не думайте. Якщо подумаєте, теж не оживете. А якщо ви не полізете, цар не оживе.

Царські головні люди говорять:

- Правда, так і треба зробити. Попи пануючи вбили. Якщо попи не полізуть, треба їх судити. Попи злякалися. Один говорить:

- Я полізу! Іншої говорить:

- Я полізу! Третій говорить:

- Я полізу!

Три попи відразу стрибнули у казан зі смолою. чи Довго варилися, чи коротко варилися, казан зняли з вогню. Головні люди дивляться: від попів тільки кістки залишилися. Еква пирисьстал говорити:

- Я чув, один піп сказав: Господи! - і тому вони не ожили й цар не ожив.

Еква пирись пішов додому.

Чи Довго, чи коротко жив, але одного разу приїхала нарта, запряжена трьома кіньми. Людина ввійшла у будинок.

- Еква пирись, тебе кличуть.

- Хто?

- Цариця.

Еква пирись одягся, спорядився. Прийшов до цариці. Цариця говорить:

- Підемо до мене у будинок.

Пішли у будинок цариці. Увійшли. Цариця говорить:

- Пожвавив би ти як небудь мого чоловіка. Еква пирись говорить цариці:

- Давай разом жити.

Цариця говорить:

- Чому не можна у місці жити? Та мені адже прийшла така дума.

Еква пирись говорить:

- Я бабусю мою сюди привезу.

Еква пирись з'їздив, бабусю сюди привіз. Та тепер у щастя й благополуччі живе Еква пирись людей, що прославляється у піснях, людей, що прославляється у казках.

Зараз ви читаєте казку Друга казка про Еква пирисе