У божого, міста, у царського міста живе Еква пирись, Удвох з бабусею під містом живуть. Людей пісні, людей казки виросла. Говорить своїй бабусі:
- Я у місто сходжу.
- Синок, далеко не ходи.
- Я далеко не піду. Еква пирись одягся. Пішов у місто. У місто прийшов. По міській вулиці походжає.
Еква пирись задумався: Що мені зробити? Походжаючи так, прийшов до церкви. Дивиться там стирчать церковні ключі. Еква пирись побрав ключі, відкрив церкву. Зайшов у церкву. Став оглядатися. Запалив свічі. Надяг попівські одяги, Піп уночі дивиться на вулицю – усі церковні – свічі запалені. Говорить попаді:
- Хто без мене у церкві свічі запалив? Я сходжу подивлюся. Хто це прийшов?
Піп вийшов на вулицю, іде до церкви. Еква пирись почув – піп іде. Еква пирись свічі згасив. Піп увійшов у церкву. Церква зовсім темна. Піп вийшов на вулицю, пішов додому, прийшов. Говорить своїй дружині:
- У церкві темно. Нікого немає. Еква пирись знову запалив свічі. Побрав великий попівський хрест, надяг залізну шапку, побрав у руку більшу свічу й пішов до попа. Іде так і співає:
- У цю ніч божа матерь побере попа.
Піп сказав дружині:
- У цю ніч мене божа матерь побере. Піп став одягатися. Зібрався йти на вулицю. Дружина говорить:
- Ти скажи, щоб і мене побрала. Вийшов на вулицю. Дивиться: виявляється, бог прийшов. Пішли з богом у церкву. Прийшли у церкву. Увійшли. Бог (Еква пирись) говорить:
- Ти отут стій. Я туди сходжу.
Еква пирись приніс мотузку. Зв'язав ноги й руки попа.
- Ти, поки бог не прийде, доти не кричи, не рвися.
Бог прийде, тебе відпустить.
Еква пирись зняв попівські одяги й пішов до попаді.
Прийшов до попаді й говорить:
- Скоріше одягайся, підемо. Бог тебе чекає.
Пішли. Коштує нарта, запряжена двома кіньми.
- Скоріше сідай. Бог тебе чекає. Попадя села у нарту. Поїхали. Еква пирись приїхав додому, Бабуся говорить:
- Ось якого друга привіз ти мені!
Чи Довго жив, чи коротко жив Еква пирись. Одного разу у будинок вбігла бабуся:
- Онученя, попи йдуть!
Еква пирись поспішно надяг попівські одяги. Побрав великий попівський хрест. Вийшов на вулицю. Попам назустріч водою бризкає. Попи зупинилися. Еква пирись сюди бризне, у попів бризне. Говорить:
- Вас бог сюди не пускає. Тут живуть божа матерь, божий батько.
Попи злякалися й пішли додому. Прийшли додому. Пішли до царя. Підійшли до людині, що опікує царські двері.
- У нас справа є. Людина, що опікує двері, говорить:
- Яка справа?
- Бог прив'язав нашого головного попа. Коли можна його відпустити?
Людей, що опікує царські двері, пішов до царя. - Попи прийшли. Мають справу.
- Яка справа?
- Бог прив'язав головного попа. Цар задумався й розсміявся:
- Це Еква пирись, він жартує.
Людей, що опікує царські двері, подумав: Попов. не потрібно пускати. Він прийшов до попів і говорить:
- Не можна входити.
Попи прийшли додому. Дивляться головний піп на волі походжає.
- Хто тебе відпустив?
- Бог відпустив.
- Якого виду був бог?
- Зовсім незнайомий був по виду.
- Чому нам не сказав?
- Хіба я знаю, коли бог прийде?
Попи пішли додому.
Піп дивиться дружин його немає. чи Довго жив, чи коротко жив, дружина його вночі прийшла додому. Піп дружину свою запитує:
- Де була?
- Я була у божої матері. Божа матерь увесь час молилася, і я молилася. Божа матерь дуже мало спить, усе молиться.
Чи Довго, чи коротко жив Еква пирись, але одного разу говорить:
- Бабуся, я у місто сходжу.
- Синок, не ходи. Уночі по місту не можна ходити.
- Ні, я не боюся. Еква пирись надяг попівські одяги. Прийшов до будинку попа. Попа будинку немає. Еква пирись говорить попаді:
- Підемо до царя у гості.
Попадя одяглася, спорядилася й пішла з Еква пирисем. Прийшли до будинку пануючи. Людина, що опікує двері, говорить:
- Що ти за людей?
- Навіщо запитуєш? Не можна запитувати.
Людина, що опікує двері, пішов до царя:
- Людина прийшла. Цар запитує:
- Як його ім'я?
- Він так говорить: Навіщо запитуєш? Не можна запитувати.
- Ступай, пусти, нехай увійде.
Незнайома людина ввійшла. Цар приготував стіл. Під час їжі й питва цар запитує його:.
- Що ти за людей? - Навіщо мене запитуєш? Туди подивися. Що це коштує, чиє зображення? Хіба у них ти запитуєш також? Та мене тому теж допитувати не слід.
Цар злякався. Побоюватися став.
- Що ти за людей? У мене до тебе прохання є.
- Яка справа?
- У нас у нашому місті є Еква пирись. Як можна його до рук прибрати?
- Я знаю як. Принеси більше грошей, принеси більше вина. Він тоді сп'яніє, і ти зможеш його схопити. Із завтрашнього дня на третій день іди ловити. У той час він буде будинку.
Еква пирись із царем попрощався. Цар з ним вийшов на вулицю, і Еква пирись пішов. Звів попадю додому й сам пішов додому. Коли додому вертався, зустрів старого.
- Старий, куди йдеш?
- Я йду красти.
- Підемо до мене у будинок.
Він одяг старого у свої одяги, і старий став схожим на Еква пирися. Сам Еква пирись зробився як той старий. Попи прийшли до Еква пирисю. Стали старого напувати вином. Запитують бабу:
- Віддай нам твоє онученяти, скільки грошей золотом запитаєш?
- Дайте мені грошей золотом у мою висоту. Тоді я його віддам. - Дамо.
Один піп вийшов на вулицю, приніс золоті гроші й срібні гроші. Обсипав жінку грішми у всю її висоту. Старого замість Еква пирися понесли. Попи говорять:
- Куди його понесемо? У воді зваримо або у вогні спалимо/Один головний піп говорить:
- Ми його кинемо у казан зі смолою. Розпалили вогнем казан зі смолою, казан закипів. Кинули старого замість Еква пирися у казан. Головний піп говорить;- Не оживе більше. Попи пішли додому.
Чи Довго жив, чи коротко жив Еква пирись. Бабусі говорить:
- Я сходжу у місто.
- Синок, не ходи попи вб'ють.
- Ні, не вб'ють. … Еква пирись одягся, спорядився. Пішов у місто. Походжає у будинку пануючи. Цар помітив його.
- Еква пирись, як же ти ожив?
- Я варився у казані зі смолою, а тому усередині у мене стало добре.
- Еква пирись, щоправда, добре стало?
- Правда.
Цар говорить:
- Почекай мене. Я вийду на вулицю.
Цар вийшов на вулицю. Підійшов до Еква пирисю:
- Ми підемо до головного попа.
Чи Довго, чи коротко йшли, прийшли до головного попа. Цар. говорить:
- Еква пирись варився у казані зі смолою. Тепер так добре йому стало.
Піп дивиться:
- Еква пирись, щоправда, це ти?
- Я.
- Ти як же ожив?
- Ти так із мною зробив, що тепер я смерті не побачу.
Цар говорить:
- Підемо, мене теж зварите. Зібрав усіх попів, зібрав усіх головних козаків. Цар. став говорити з попами й головними людьми:
- Еква пирись варився у казані зі смолою. Тепер Еква пирись більше смерті не побачить. Сьогодні я залізу у казан зі смолою.
Еква пирись став говорити:
- Не слід нічого думати. Якщо що небудь подумаєш,. те не оживеш. Ти нічого не думай.
Попи схопили царя й кинули у казан зі смолою. чи Довго чекали, чи коротко чекали, зняли казан зі смолою. Виявляється, від царя тільки кістки залишилися. Еква пирись народу став говорити:
- Коли кидали його у казан, очевидно, він як небудь подумав: Прийшла тепер моя смерть! Із за того не ожив… Ви, три попи, відразу залазьте у казан. Нічого не думайте. Якщо подумаєте, теж не оживете. А якщо ви не полізете, цар не оживе.
Царські головні люди говорять:
- Правда, так і треба зробити. Попи пануючи вбили. Якщо попи не полізуть, треба їх судити. Попи злякалися. Один говорить:
- Я полізу! Іншої говорить:
- Я полізу! Третій говорить:
- Я полізу!
Три попи відразу стрибнули у казан зі смолою. чи Довго варилися, чи коротко варилися, казан зняли з вогню. Головні люди дивляться: від попів тільки кістки залишилися. Еква пирисьстал говорити:
- Я чув, один піп сказав: Господи! - і тому вони не ожили й цар не ожив.
Еква пирись пішов додому.
Чи Довго, чи коротко жив, але одного разу приїхала нарта, запряжена трьома кіньми. Людина ввійшла у будинок.
- Еква пирись, тебе кличуть.
- Хто?
- Цариця.
Еква пирись одягся, спорядився. Прийшов до цариці. Цариця говорить:
- Підемо до мене у будинок.
Пішли у будинок цариці. Увійшли. Цариця говорить:
- Пожвавив би ти як небудь мого чоловіка. Еква пирись говорить цариці:
- Давай разом жити.
Цариця говорить:
- Чому не можна у місці жити? Та мені адже прийшла така дума.
Еква пирись говорить:
- Я бабусю мою сюди привезу.
Еква пирись з'їздив, бабусю сюди привіз. Та тепер у щастя й благополуччі живе Еква пирись людей, що прославляється у піснях, людей, що прославляється у казках.