У божого міста, у царського міста живе Еква пирись. З бабусею вдвох під містом живуть. Бабуся його вчить:
- Ти промишляй.
- Я не буду промишляти купці й попи однаково заберуть добуте.
Бабуся говорить:
- Що їсти будемо?
Еква пирись підхопився, почав танцювати. На великому пальці й на маленькому пальці танцює. Бабуся говорить:
- Синок, чому так - живеш? Він бабусю схопить, поцілує. Еква пирись говорить: – Бабуся, я у місто сходжу. Бабуся говорить:
- Синок, уб'ють тебе. У місті більші начальники живуть.
Він негайно одягся й пішов у місто. По місту походжає. Коли він так ходив – під'їжджає нарта, у яку запряжено три білі коні. Дивиться – головний піп.
- Стій!
Піп зупинився. Еква пирись говорить:
- Піп, віддай мені твоїх коней. Піп говорить:
- Навіщо? Еква пирись говорить:
- Я борошна купив.
- Скоро приїдеш?
- Я скоро приїду.
- Добре, побери.
Еква пирись сіл у нарту й поїхав. Еква пирись роз'їжджає на трьох конях. Приїхав до попаді, крикнув:
- Чоловік твій гроші просив, давай скоріше!
- На що?
- Знайшов білий коня. Прагне купити. Еква пирись схопив грошовий ящик. Поїхав додому, приїхав. Усіх трьох коней убив. Бабуся лається:
- Тепер у винуваті потрапиш. Еква пирись танцює. Прийшли три козаки:
- Еква пирись, тебе цар кликав.
- Навіщо цар кликав? Добре, іду. Еква пирись сіл у нарту. Приїхав до царя. Козаки, попи усе туди зібралися. Попи говорять:
- Ось прийшов злодій. Еква пирись говорить:
- Попи зовсім безглузді. Я розумніше їх. З богом дуже добре живу, вони не вміють. Говорити, що я злодій, – це гріх проти бога.
Цар сказав:
- Несіть його, спустите у воду.
Схопили його й понесли. Цариця стала плакати:
- Еква пирись дуже розумна людина.
Цар задумався, Попи зашили Еква пирися у мішок із сирої коров'ячої шкіри. Козакові веліли стерегти. Еква пирись кричить:
- Золотих грошей не треба! Срібних грошей не треба!
Козак сказав:
- Еква пирись, про що ти говориш?
- Грошей багато дають у цьому мішку. Козак говорить:
- Мене у мішок заший.
Еква пирись виліз із мішка й зашив туди козака. Незабаром великим дрюком його вдарив. Надяг козачі одяги. Прийшли попи, сталі спускати мішок у воду. А з мішка голос:
- Я козак. Попи говорять:
- Ти багато обманював нас і царя.
Козака попи утопили, а Еква пирись пішов. У головного попа украв ще три білі коні, по всьому місту роз'їжджає. Цар дивиться, дружині говорить:
- Дивися: Еква пирись ще живий. Його дружина говорить:
- Не вбити тобі Еква пирися. Цар розсердився. Еква пирися піймали. Попи знову зашили його у мішок із сирої коров'ячої шкіри й підвісили на церковні двері. Написали: Тут злодій. Головний піп говорить іншим попам:
- Ви його не зможете укараулить. Я залишуся сам вартувати.
Попи пішли. Головний піп залишився. Еква пирись говорить:
- Я с божою матінкою й божим панотцем. Піп говорить:
- Що ти робиш?
- Я тут з божою матінкою.
- Заший мене сюди.
Піп Еква пирися вниз спустив. Еква пирись попа зашив мішок і так написав: Тут злодій. Який би піп не прийшов, треба буде дрюком ударити. Еква пирись одягся у попівський одяг і пішов.
Прийшли попи, прочитали: Тут злодій. Який би піп не прийшов, треба буде дрюком ударити.
Злодій кричить:
- Я головний піп!.. Попи говорять:
- Ти дуже багато обманював нас.
Кожний піп ударив по разу.
Еква пирись прийшов до царя. Став гостювати. Їсть, п'є.
Цар говорить:
- Я піду, а ти тут побудь. Цариця довідалася: прийшов Еква пирись.
- Я тебе довідалася – ти Еква пирись. Вони стали розмовляти. Еква пирись сказав:
- Із твоїм чоловіком поїдемо разом гуляти? Цариця говорить:
- Я скажу чоловікові: Поїдемо разом, погуляти треба! Так і сказала чоловікові, коли прийшов. Цар погодився. Запрягли трьох коней. Поїхали. чи Довго їхали, чи коротко їхали, цариця говорить:
- Зупинимося, тут гарне місце.
Зупинилися. Пішли вперед. Еква пирись говорить цареві:
- Цар, знімай свої одяги. Пограємо. Цар роздягнувся. Стали відіграти. Еква пирись пануючи розірвав на шматочки, а сам одягся у царський одяг. Цариця говорить:
- Поїдемо.
Приїхали додому. Стали разом жити. Він зробився начебто пануючи. Зібрав попів. Говорить попам:
- Ви Еква пирися не змогли вбити, я сам убив Еква пирися.
Попи відповідають:
- Ми самі вбили його.
- Де?
- Там.
Прийшли. Дивляться: виявляється, вони свого головного попа вбили. Еква пирись усіх попів засадив у у'язницю й пішов додому; прийшов. Говорить козакові:
- Збери народ, я про усе розповім. Люди прийшли. Еква пирись став говорити:
- Попи самі злодії. Вони вбили свого хазяїна. Бідний народ сабоно пригноблюють. Так бідному народу жити не можна.
Та став царем. За бідним народом став добре дивитися. Нагору й униз людина пливе, несе про нього поголоску:
- У цім божому місті, у цім царському місті запанував Еква пирись.
Про це довідалися козаки. Одні говорять: Еква пирися треба вбити. Інші говорять: Не можна, він дуже розумний цар.
Еква пирись зібрав свій народ і став говорити:
- Сіл я у цім божому місті, у царському місті, щоб слить у казках, щоб слить у піснях.