Жили-Минулого два брати: один багатий, інший бідний. Багатий не знав, як час убити, тому що не було йому потреби працювати. Жив він у достатку й розкоші. Зате бідний брат цілими днями рубав у лісі дрова й у поті чола
Заробляв їжу собі й своїй сім'ї. Усе-Те його добро складалося з однієї сокири.
Одного разу валив він дерева на березі ріки й ненароком упустив сокиру у воду. Ось і не знає тепер бідний мужик, що робити далі, — іти ввечері додому без шматка хліба й дивитися, як плачуть "голодні діти, він не міг. Присів на березі й ллє сльози гіркі. Плакав, плакав, нарешті підходить уводити, увести до ладу ньому маленький сивий дідок і говорить:
- Не плач, допоможу я твоєму горю. Повідай, що за лихо з тобою струсила?
Розповів бідний мужик про своє нещастя. Дідок пообіцяв добути сокира із дна ріки, і бідний брат заспокоївся.
Зійшов дідок до води, сунув у неї руку, витяглася срібна сокира й запитує:
- чи Твій це?
- Ні, — відповідає бідняк.
Потім дідок витяглася золота сокира й запитує: не чи він?
- Ні, і цей не мій, — говорить бідняк. Наостанку витягає дідок сокира бідного брата,
І брат із вдячністю його прийняв. Бідняк праг вуж було прийнятися за роботу, як дідок йому й говорить:
- Послухай, коли цю сокиру заробляє тобі стільки хліба, те ті зможуть ще більше! - і віддав біднякові золотий і срібний сокири.
Прийшовши додому, бідний брат застав своє сімейство веселим і задоволеним за накритим столом. Дружина розповіла йому, що приходив маленький дідок і дав їм грошей. З тієї пори пішли у бідного брата справи усе краще й краще. Через рік він був уже такий багатий, як і його брат, і вибудував собі новий, гарний будинок.
Коли усе було готове, заявився багатий і, дивуючи, запитує брата, як він добився такого достатку. Бідний брат розповів усі як було, і багатий помчався із усіх ніг додому: розв'язав він піти у той ліс і ще більше багатство собі добути. Прийшов він на берег валити дерева й, пари раз сокирою вдаривши, закинув його у воду. Потім сіл на березі й заголосив на весь ліс.
Прийшов дідок і запитує, тому він плаче так гірко. Розповів. Коли дідок витягся з ріки срібна сокира, багатий відразу закричав:
- Давай сюди, старий, це мій!
Послухався його дідок і віддав сокиру. Із золотою сокирою вийшло так само, і з нього залізним — теж. Навіть спасибі не сказавши, багатий квапиться додому, — порахувати, скільки грошей приніс дідок.
Ішов, ішов, а лісу досі немає й немає кінця. Дивиться, заблудився він і, недовго думаючи, улігся й заснув. Либонь ранком відшукає будинок. А вночі у сні бачить: приходить до нього той самий дідок і говорить: « Багато чого ти праг, так мало одержав. Тепер довідаєшся ти, яке у нестатку жити». Та пішов дідок.
Прокинувся багатий брат ранком і ніяк у користь не побере, де ж він перебуває. Ішов цілий день, колом ліс так ліс. Коли посутеніло, приліг голодний на купину й заснув.
Багато днів промикался багатий по лісу, голодуючи й мучачись, поки, нарешті, до будинку добрався.