У старожитні часи кіт у пастухах ходив, а пес будинку на привілля жив: бог його вільною грамотою подарував. Повернувся одного разу жарким літнім днем кіт з пасовища втомлений, змучений, і бачить: пес у конопляник забрався й спить собі спокійно у холодку! Пес спить, а кишеня-те розкрився, і з нього вільна стирчить. Підкрався кіт тихохонько, витягся у пса з кишені вільну — і бігцем у хату: заховав дорогоцінний видобуток під стрехой.
З тієї пори втратився пес своєї волі: довелося йому замість кота у пастухи піти, а кіт привільно зажив будинку.
Ось і донині пес як углядить кота, так і кидається на нього зі злісним гавкотом: усе грамоту свою відібрати прагне. Так тільки ніяк йому це не вдається — кіт від пса під стреху рятується, вільну береже.