Умерла у однієї людини дружина, залишивши малу дочку. Через якийсь час одружився та людина на відьмі. Любити пасербицю відьма, звичайно, не любила. А коли й у самої дочка
Народилася, так і зовсім зненавиділа.
Ось раз задумала відьма пасербицю перевести. Налила вона у горщик сала, зав'язала білою хусткою й карає:
- Знеси батькові у поле, так бережися. Якщо на хустці хоч цятка сальна буде, — шию тобі згорну!
Уже так дбайливо пасербиця несла той горщик, так обережно. Так хіба вбережешся? Забруднилася хустка. Гірко заплакала сирітки. Батько запитує:
- Що ти, дочка, плачеш?
Так і так — розповіла вона. Останній День мій настав. Мачуха пригрозилась шию згорнути.
- Ну, ну, не дійде до того. Вимий по дорозі хустка. Мила його пасербиці, мила, а хустка однаково сальна.
Знову заридала. А отут виповзає змія й мовить:
- Що ти плачеш? Сплела б мені краще веночек, — завтра у моєї сестри весілля.
Нарвала пасербиця квітів і швидко сплела веночек. Незабаром виповзає інша змія й мовить:
- Що ти плачеш? Сплела б краще мені веночек, — завтра у моєї сестри весілля.
Нарвала пасербиця квітів і швидко другий веночек сплела. Незабаром виповзає третя змія й мовить:
- Що ти, мила, плачеш? Я ось — наречена, завтра у мене весілля, сплела б ти мені веночек!
Нарвала пасербиця найкрасивіших квітів, які тільки змогла знайти, і сплела гарний-гарний веночек. Тільки простягнула його змії-нареченій, як з'явилися й дві інші змії. Запитують вони:
- Скажи, мила, як же нам нагородити тебе за твою доброту? Чого бажаєш?
- Нічого мені не треба, тільки щоб сальна хустка стала чистою.
Отут одна змії говорить:
- Стане твоя хустка ще Біліше, чому раніше! Друга змії говорить:
- Сама ти станеш гарна, як світанок! А третя змії говорить:
- Коли будеш плакати, так замість сліз перли із твоїх очей буде котитися, а як заговориш, так голосок твій, начебто кокле, задзвенить!
Принесла додому пасербиці повний горщик перли й хустка, білий як сніг.
Відьма голову ламає, звідки у пасербиці хустка такий білий, де вона стільки перли дістала, чому такий гарної повернулася, тому у неї голосок такий співучий? На інший день посилає вона рідну дочку з горщиком сала до батька у поле. По дорозі дочки вся хустка вимазала салом. Батько й говорить:
- Ой, дочка, як би тебе матері не залаяла за те, що хустка весь у салі!
- Не залає. Тільки б довідатися мені, де його вчора сестриці вимила так, що він Біліше снігу став.
- Ех, дочка, вона, вірно, сльозами своїми його вимила. Не знаєш ти, як вона гірко плакала.
Почула про це дочка, іде додому й тужиться, пхикає, з очей злізу вичавлює, щоб хустка відмити. Раптом виповзає змія й мовить:
- Що ти плачеш? Сплети краще мені веночек, — завтра у моєї сестриці весілля.
А дочка тільки відшвирнува змієві ногою й далі пішла. Незабаром інша змія виповзає й мовить:
- Що ти плачеш? Сплела б краще мені вінок, завтра у моєї сестриці весілля.
А дочка тільки відшвирнува змієві ногою й далі пішла. Незабаром виповзає третя змія й мовить:
- Що ти, мила, плачеш? Я ось — наречена, завтра у мене весілля. Сплела б мені веночек, а?
А дочка відшвирнува її ногою й прагне далі йти, так отут з'явилися всі три змії разом і говорять:
- Чого ж нам тобі за твою доброту побажати? А побажаємо ось чого. Щоб твоя хустка стала чернее смоли, щоб замість сліз із твоїх очей жаби сипалися, щоб особою ти стала страшніше ночі, а голос твій став зі звіриним риком схожий!
Удома відьми голову ламає, звідки дочка з такою чорною хусткою з'явилася, із чого у неї повний горщик жаб, тому особа таке потворне й голос страшний?
Відьма ще пущі на пасербицю роз'ярилася. Перестала вона її зовсім годувати. Тільки пасербиці чим менше їсть, тем гарніше стає.
Ось якось трапилося одному королевичеві повз того будинку їхати. Проїжджає він і чує чудовий голосок, начебто кокле дзенькає. Притримав він коня й запитує, у кого б це такий голосок у цьому будинку. Відьма відразу вискочила й говорить:
- У моєї дочки, у моєї дочки! Перегоди, зараз я її виведу!
Сховала відьми пасербицю під чан і пригрозила, що життю позбавить, коли та шелохнется або хоч слівце вимовить. А сама скоріше рідну дочку до королевича тягне.
Так тільки що це? Побачив королевич дочкино особа, перелякався, а як заговорила дочка, так навіть коні шарахнулися. Відіслав він дочку назад і вимагає показати йому ту, у якої чудовий голосок. Відьма відмовляється, говорить, більше нікого у будинку немає. Наказав тоді королевич увесь будинок обшарити й знайшов пасербицю під чаном.
Привіз її королевич у свій палац і одружився на ній.