Жили два хазяї. Поля у них рядком лежали. Так тільки ось лихо: у одного врожай гарний, а у іншого зовсім нікудишній, хоч обоє однаково бога
Молили. Не витримав хазяїн-невдаха, став просити чорта, щоб допоміг йому врожай виростити. Та подумати тільки — такий хліб вимахнув, що любо-дорого.
Ось якось у неділю пішов цей хазяїн поле оглянути й зіштовхнувся із чортом. Той і говорить:
- Ну, допоміг я тобі врожай виростити, давай ділитися: я поберу собі вершки, а ти корінці!
- Ну вже ні, це я поберу вершки, а ти бери корінці! - відповідає хазяїн.
- Добре, поберу цього разу корінці. А якщо захочеш знову мене бачити, підійди геть до того каменю на межі й постукай три рази. Гостем будеш.
Так і розсталися друзями.
Скосив хазяїн свій хліб, поставив сім копиць — ось який урожай у те літо вдався! Тільки встигнув забрати, як на іншу ніч піднявся страшний вітер. Думали вже, що усе світло змете.
Вийшов ранком хазяїн у поле й надивуватися не може — куди усе жнива поділися? Начебто випололи усе поле, чорно. Нарешті зміркував — видне, це чорт напустив вітер, щоб корінці зібрати.
На інший рік рис говорить:
- Тепер я поберу вершки, а ти бери корінці.
- Добре, поберу корінці!
Та посадив цього року хазяїн картоплю. Ось і осінь підійшла. Чує хазяїн уночі, — знову вітер бушує. Пішов ранком, глянув — бадилля не мабуть зовсім, усе вітер відніс. А картоплю не торкнув. Ну, добре.
Забрав хазяїн картоплю, обробив з усіма роботами, наварив пива й пішов до каменю кликати чорта пиво пити. Прийшов чорт та й упився. Довелося хазяїнові поднатужиться, поки він доволок риса до будинку. Нарешті у каменю рис говорить:
- Ну, тепер я й сам доберуся. А завтра приходь мого пива покуштувати.
Прийшов ранком хазяїн до каменю й постукав три рази. Вибрався чорт з-під каменю й запрошує:
- А, заходь, заходь, пиво вже готове!
Заходить хазяїн і бачить — у великому кориті купа картопляного бадилля наварена, це і є чортове пиво. А біля корита превеличезний черпак лежить.
Ось чорт пригощає:
- Ну, не соромся, бери черпак, покуштуй мого пивца! Схопив хазяїн черпак обома руками, зачерпнув цієї
Рідоти й розв'язав спробувати хваленого чортова пива. Отхлебнул — про, господи! не те осиковий відвар, не те помиї, і не розбереш відразу. Нехай сам чорт це пиво п'є! А чорт, знай, пригощає:
- Пий, пий, не гидуй!
Озлився хазяїн так як стукне риса черпаком по чолу. Заволав чорт:
- Так ти ніяк убити мене прагнеш?
- Що ти, дурень, що ти — це усе твоє міцне пиво наробило!
- Ні, ні, мабуть, ти мене вбити праг! Ось я тебе, щоб відомстити змушу моїх звірів пізнавати. Угадаєш, що за звірі — додому потрапиш, а немає — уб'ю!
Зайшов чорт у боковушку, вивів двох звірів і запитує:
- Це хто такі?
- Хто ж того не знає. Це — вовк, а це — ведмідь.
- Бач ти, угадав!.. А тепер приведи до мене якого-небудь свого звіра, якщо я його не довідаюся, — тоді помилую
Тебе!
Добре. Повернувся хазяїн додому, побрав свиню й потяг на мотузці у пекло. Свиня, відома справа, верещить так, що вуха закладає. А хазяїн навмисно смикає її, щоб пущі верещала. Допхав її до каменю, вискочив чорт, дивиться — що це за шум? Побачив він цього звіра так як закричить:
- Не підходь, не підходь, веди своє страховиська! Виграв ти! Нехай і у тебе й у онуків-правнуків завжди нива колоситься, тільки не будь до мене більше!
Два теребабощика льна зайшли на хутір і просяться на нічліг. Хазяїн говорить, що охоче б їх пустив, так місце є тільки у клуні, а там від примар урятую ніякого немає.
- Нехай їх! - відповіли теребабощики, вирізали по горобиновому кийку й пішли у клуню. Побрали вони мішок, знизу розпороли й обоє у нього залізли, так що ноги й тулуба усередині, а з обох кінців тільки одні голови назовні стирчать.
Опівночі набилося у клуню повно чортів, і пустилися вони у танок. Один помітив мішок з теребабощиками й руками розвів від подиву, підкликав інших, і ну усе дивувати на сплячі.
- Треба за дідом сходити, — говорить один чорт, — він, мабуть, знає, що це за чудовиська таке.
Ось утекли чорти й незабаром притягли на колоснику старого чорта. Молоде чортеня побрало у куті клуні вила, підняв ними віка старому дідові й показує на сплячі у мішку.
- Бач, нечиста сила! - викликнув старий чорт. - Дитинки мої милі, струсити тепер лиху! Яких я тільки звірів ні бачив, однак завжди бувало у них два різні кінці; з однієї сторони голова, з іншого боку — хвіст і ноги, а у цього звіра із двох сторін голови. Не минути нам погибелі, усіх нас проковтне він!
Кинулися чорти врозсип із клуні й залишили старого діда одного, а він сам ходити не може, ось і кляне
На чому світло коштує всіх чортів з пеклом разом. Настало теребабощикам час підніматися. Побрали вони свої горобинові кийки й давай охаживать ними старого, так так, що тільки тримайся! Доти лупили, поки він увесь у порох не розсипався.
З тієї пори у клуню жоден рис не показувався.