Посперечалися береста зі смолою, хто з них краще горить і від кого жар сабоніше. Похваляється берест, що вона й горить краще, і тепла від неї більше. А смола у відповідь: і вона-де горить непогано, хоч і не так швидко, а жару від неї не у приклад більше, чим від бересту. Ніяк вони не могли домовитися! Вирішили, що стануть у дороги й будуть перехожих чекати, — нехай хто-небудь їх суперечка дозволить.
Так і зробили: стали на узбіччі. Проходять повз батько із сином. А справа була взимку, обоє змерзнули. Син говорить:
- Підпалимо бересту, обігріємося. А батько у відповідь:
- Краще смолу палити, вона довше горить і жару дає більше.
Син Усе-таки бересту підпалив. Отут уявила береста, що вона куди краще смоли. Спалахнула з радощів, піднялася сторчма, звилася, скрутилася, та й згасла. Тоді підпалив батько смолу. Горіла смола повільно, і такий пішов від неї жар, що батько із сином зігрілися на славу.
Ось і виходить, що смола краще горить і тепла від неї більше.