Ночував овинщик у панській клуні, і не було йому ночами спокою: те хтось колосники пересуває, то ціпами стукає - тільки гуркіт лунає, то просто шум коштує. Розв'язав овинщик дізнатися, хто ж це ночами спати йому не дає. У ту ніч не став він спати лягати, сіл у клуні біля палаючої печі й від нема чого робити коритце майструє, щоб сон відігнати.
Робить він коритце, робить, раптом, звідки не візьмися, - якийсь незнайомець.
- Ти що отут майструєш? - запитує.
- Ось коритце роблю, щоб золото лити.
- Навіщо ж його лити?
- А це вуж моя справа, я мужик уже у літах, жодна дівка за мене не йде, а як віділлю я собі золоту бороду, тоді, чай, побіжать.
- Ох! - викликнув незнайомець (а був це сам чорт), - ось і справді розумні мовлення! А не чи візьмешся ти й мені золоту бороду відлити?
- Тому ж не відлити! Але ти повинен принести мені три шапки золота, менше ніяк не можна.
Чорт погодився, зірвав у овинщика з голови шапку й за золотом побіг. Через три секунди рис повернувся із грішми й чекає, коли ж йому золоту бороду віділлють.
Тільки як же, дочекаєшся! Стане тобі овинщик золоту бороду відливати! Розтопив він смолу у коритце й говорить чортові:
- Окуні-но сюди бороду. Ось застигне на ній золото, і заблискає твоя борода всім напрочуд.
Добре. Сунув чорт бороду у смолу. А овинщик змочив її як випливає, почекав небагато й говорить:
- Витягай бороду, вірно, уже визолотилася!
Смикнув чорт бороду раз, смикнув два - ось лихо-те! - смола застигла, борода вся слиплась, і біль така, що чорт у голос виє. З такої-те бородою на людях і не здасися. Лається чорт, а овинщик його утішає:
- Перегоди, перегоди, нехай позолоть пристане міцніше! Поки позолоть приставила, запитав чорт овинщика:
- А як кличуть-те тебе?
- Кличуть мене Я-Сам! - відповідає овинщик. - А ось тепер можеш іти: позолоть-те приміцно до бороди пристала.
Пішов чорт до виходу. Пригладив бороду так як зареве від болю:
- Ой, як боляче! Ой, як боляче! Так така тверда, що й погладити не можна. Уже не чи зіпсував ти мою бороду?
Почули це чортові молотники, запитують:
- Хто тобі бороду зіпсував, хто зіпсував?
- Я-Сам зіпсував, Я-Сам!
- Ну, коли сам зіпсував, що ж кричати-те!
З тієї пори ніхто у клуні більше ночами не шумів, усіх чортів як вітром видуло. А овинщик розбагатів: у нього три шапки золота залишилося. Одружився він на дочці поміщика того маєтку й зажив на славу.