Жив за давніх часів один багатий пан. Провідав він, що буде неврожай. Почав він скуповувати жито, і нікому її не продавав, усі неврожайного року чекав.
Ось і настав неврожайний рік. Та ніде люди хліба дістати не можуть, тільки у багатого пана. А той уже півтора рубля за захід заламує.
А неподалік від багатого пана жив бідний мужик. Нашкрябав він півтора рубля й пішов до пана ржици купити. А пан говорить:
- По півтора рубля вже не продаю. Нині у мене захід три рублі коштує.
Прийшов бідняк додому й не знає, що робити. Дружина плаче, діти голодні у голос ревуть. Зібрав усе, що продати можна було, продав, нашкрябав три рублі. Знову йде до пана ржици купити. А пан говорить:
- По три рублі вже не продаю. Нині у мене захід п'ять рублів коштує.
Мабуть, мужикові з життям розставатися. Піду, думає, у панський сад і повішуся на яблуні.
Так і розв'язав. Зняв пояс, закинув на сук, петлю зв'язав. Так адже щоб до петлі дотягтися, треба на щось влізти. Побачив він неподалік від яблуні камінь. Ось, думає, краще й не треба. Так тільки як вивернув його, бачить — під каменем казан, повний золота. Побрав мужик гроші, пішов назад до пана й відкупив усе жито, скільки у того у кліті було.
Привіз її до себе й обділив усіх бідняків, яким їсти було нема чого.
А пан тим часом розв'язав виручені гроші сховати. Порахував їх і йде у сад, де під каменем багатство зберігав. Так як побачив відвернений камінь і порожній казан у землі, закричав не своїм голосом, повалився - і дух випустив.