Здалося якось керуючому маєтком, що працівники на нічній молотьбі більше по клуні тиняються так боки отлеживают, чим працюють. Пробрався він у клуню, поки працівники ще не прийшли, і сховався під навісом у солому. Так один працівник це помітив і розповів овинщику. Той і розв'язав злого управителя гарненько провчити. Ось велів він одному з молотників сховатися, поки працювати не почали. А сам кричить:
- А ну, за роботу скоріше! Усе зібралися? Може, кого не вистачає? Ну так, так і є, не вистачає одного. Куди б це він задівся? Вірно, забрався у солому, ледар, і спить. Агов, Довгий Карлис, пішли, пошукаємо!.. Ось адже шельма — ще працювати не почали, а він уже спати!.. Ну перегоди, ми тебе провчимо!
Пішли шукати. Спершу у інших місцях пошукали, а потім під навісом давай шарити. Ось Довгий Карлис наткнувся на когось у темряві й кричить:
- Ось він де спить!..
Овинщик і давай управителя по спині бити:
- Ах ти, ледар, шельма отака! Ти отут будеш під навісом відсипатися, поки інші працюють!... Ось тобі, ось тобі!..
Нарешті управитель заволав, що це він, а не хто інший.
- Ох, пан милостивий! Так хто б міг подумати!.. - прийнявся овинщик виправдовуватися.
З тієї пори управитель і не думав більше за працівниками підглядати й уночі — у клуню ні ногою.