Якось один молодий, нетямущий чорт дібрався вночі до панської клуні й чує — гуркоче там щось. Пробрався він туди потихеньку й бачить: лежить на підлозі овинщик і хропе. Дуже вже чортові сподобалося, як овинщик хропе, і занадився він у клуню лазити, храп цей слухати. Ось раз підліз він до овинщику ближче, щоб розглянути, як це він хропти ухитряется, так ненароком зачепив його хвостом. Овинщик і прокинувся. Кинувся чорт навтьоки, а овинщик його за хвіст удержав.
Отут і зав'язалася у них дружба. Захотілося чортові, щоб овинщик навчив його хропти. Той згодний, але тільки не даром. Запросив він за вчення повну шапку грошей і жменя золота у задаток. Чорт згодний, тільки з угодою, щоб гроші щодня по пригорщі приносити, Доки шапка не наповниться. За один раз він повну шапку принести не може, тому що старі чорти не дають молодим грішми смітити.
На тому й поладили.
Вигріб чорт із кишені повну пригорщу золота, жбурнув близько грубки й пішов. А овинщик відразу продірявив шапку й прибудував її у куті над порожнім туеском. Потім щоранку звідти гроші вигрібав і додому відносив.
Що ні вечір, як тільки півні отпоют, чорт вуж отут як отут, висипле гроші у шапку — і за вчення.
Овинщик сидить біля грубки на опецьку, дрімає й похрапивает. А чорт примоститься на підлозі й слухає. Як помітить, що овинщик і зовсім спить, так під його храп тихесенько підбудовується. Тільки не вдавалося йому ця справа, далі шипіння не йшло. Багато води витекло, поки наловчився.
Як переконався, що справа начебто б на лад іде, у повний голос давай схропувати, так що колосники трясуться й овинщика у тремтіння кидає. Тільки усе не може чорт повірити, що так само гладко хропе, як овинщик. А ну, нехай овинщик гроші назад віддає!
Овинщик у відповідь говорить, що, сидячи, гладко не захропеш, треба розтягтися горілиць на підлозі, закрити очі та й заснути — тоді не у приклад краще храпится.
Тільки чорт на це не згодний. На спині лежати йому ніяково — хвіст заважає. Ока закрити він не може, а спати, крім як у пеклі, йому замовлене.
Овинщик знову ж не згодний риса відпустити, покамест той хропти не навчиться, як покладено. Коли на те пішло, він і гроші поверне, пускай тільки й чорт поверне всі, чому навчився. Розгубився чорт, не знає, як йому й бути. Нетямущий ще був. Забрався він, так так до овинщику й не навідувався.
А овинщику що? Зажив собі розкошуючи, горячи не відаючи.