Жили-Минулого два селянина: один бідний, інший багатий. Бідний селянин ні-ні так заходив до багатого хліба попросити, і той іноді,
Начебто б на сміх, кидав йому шматок.
Одного разу бідний селянин поїхав на дровнях у ліс по хмиз. Дивиться він, ідуть лісом дванадцять мужиків, підходять уводити, увести до ладу одній горі й говорять:
- Гора, відчинися!
Гора у ту ж мить відчинилася, усі дванадцять увійшли у неї й тепер говорять:
- Гора, зачини!
Побили мужики у горі, потім знову вийшли на волю й говорять проміж себе:
- Увечері, коли стемніє, додому повернемося. Селянин і думає: «Що ж там таке у цій горі?
Піду-но подивлюся».
Підходить він до гори й говорить:
- Гора, відчинися!
Гора відчинилася, селянин заходить і бачить — стіл коштує, ломиться від м'яса, меду, хліба й пива. Наївшись досита, став селянин хороми оглядати. Іде він, іде й під кінець знаходить прикомірок, повний золотих монет. Стаскивает він із себе порти, унизу зав'язує, насипає доверху грішми й додому тягне. На інший ранок знову пішов він у ліс і знову приніс цілу купу грошей. На третій день те ж саме. Ось надумав він порахувати, скільки ж грошей наносив. Уважає, уважає — ніяк не порахує. Іде він до багатого сусіда захід просити. Багатий селянин дивується: «Ушать би, що він там міряти зібрався, нічогісінько-те адже у нього немає!»
Приліпив він до денця заходу смолу. Приніс бідний селянин захід і давай міряти свої гроші. Переміряв усі, поніс захід назад і не помітив, що прилип у куточку один золотий. Побачивши золото, багатий селянин запитує бідного:
- Де ти його добув?
Спершу бідний селянин защіпався, потім, однак, зізнався й усі як їсти розповів, звідки у нього гроші. На інший день багатий теж збирається у ліс за грішми. Запріг він пари коней, прихопив із собою мішки й поїхав до тієї гори. Заходить у гору, напився, наївся досита, до відвалу, мішки доверху насипав грішми й прагне додому їхати. А гора-те знову закрилася, і поки він їв так гроші насипав — дивишся, забув, які слова треба сказати, щоб гора знову відчинилася. Та так думає, і сяк думає — нічого придумати не може. Ось прийшли розбійники додому, побачили у своїй горі багатія й відразу без жалості вбили його. Ще пішли вони до хати багатія й спалили її вщент.
А бідний селянин розбагатів, вибудував собі гарний будинок і зажив щасливо.