Ішов староста до працівників і зустрів на дорозі незнайомої людини; той запитує:
- Куди йдеш?
- До працівників іду! А
Ти що будеш за пана, що насмілюєшся мене запитувати?
- Я сам чорт!
- Геть воно як — тоді інша справа! - відповів староста й покрокував поруч із чортом.
Пройшли вони небагато, бачать — кабанів у горох забрів, топче. Пастух помітив старосту, злякався й бігцем виганяти кабана:
- Провалюй ладь, худобини! Щоб тебе чорт забрал! Тільки горох труїть!
- Чуєш: кабана тобі віддає — бери ж! - підбиває староста чорта.
А чорт йому у відповідь:
- Так уже й брати? Зі зла чого людей не наговорить; потім одумається, пошкодує.
Кроків тридцять пройшли, баба, робітниця, старосту помітила, дитину від грудей відняла й скоріше за роботу. А дитя плаче, аж посиніло; баба на нього кричати:
- Щоб тебе чорт забрал! Тільки погодувала — уже знову репетує!
- Чуєш, дитину тобі віддає — бери ж! - підбиває староста.
- Так уже й брати? Зі зла багато чого наговорять, потім жалують.
Пройшли ще небагато, бачать гору, а там працівники тільки було присіли передохнути, так, помітивши старосту, повскакали на ноги, сваряться:
- Гляньте, знову староста на нашу голову! Хоч би згорнув йому чорт шию!
Почув чорт і хвать старосту за чуб, шию згорнув і потягнув прямо у пекло.