Посперечалися соловей із дрімлюгою, чий голос краще. Дрімлюга говорить:
- Мій голос куди приємніше твого.
А соловей у відповідь:
- Ні, мій голос приємніше.
Сперечалися з ранку до вечора, поки не прийшло солов'єві у голову, як суперечка розв'язати. Говорить він дрімлюзі:
- чи Вмієш ти співати, про те сперечатися не будемо. Давай так умовимося: хто перший з ранку прокинеться так запече — той переміг, у того й голос краще.
Дрімлюга у відповідь:
- Добре, це мені по душі.
Увечері дрімлюга спати влігся, а соловей не лягає: співає, свистить. До напівночі соловей заливався, опівночі здрімнув чуйний і знову заклацав. Вийшов у поле орач — соловей орача оспівує. Пастухи череди погнали — оспівав пастухів.
А дрімлюга прокинувся ранком, бачить — спізнився. Зі зла тільки й проспівав, що «Таррр!»