Жив-Був селянин, і був у нього один-єдиний син. Посилав селянин сина у різні школи розуму-розуму вчитися. Одного разу на даху батьківського будинку ворон закаркав. Запитує батько сина:
- Про що ворон каркає? Ти адже всяким премудростям навчений, повинен знати.
- Звідки мені знати? - відповідає син. Я ж у вороновой школі не вчився. Тоді послав батько сина на один рік у воронову школу.
Під кінець року прилетів до батька ворон і говорить:
- Я - твій син з вороновой школи, завтра ти повинен за мною приїхати. Там учнів багато, усе у воронів перетворені. чи Довідаєшся ти мене у такій зграї воронів? Якщо не довідаєшся, прийде мені там залишитися. Запам'ятай, як мене довідатися. Ми всі повинні будемо сісти на довгій жердині. У перший раз я буду третім із цього кінця, у другий раз - п'ятим, а втретє близько мого ока мушка пролетить.
Сказав це ворон і полетів. На інший день поїхав батько у воронову школу. Ворони вже на жердині розсілися. Треба батькові вгадати, який у ряді - його син.
- Третій! - показав батько.
- Вірно, угадав!
Після цього ворони розлетілися, перемішалися й знову сіли на жердину. Знову батькові вгадувати треба.
- П'ятий! - показав батько.
- Вірно, угадав!
Знову ворони перемішалися, і знову батькові вгадувати довелося. Бачить батько: у одного ворона мушка повз око пролетіла.
- Цей! - говорить він.
Обернувся ворон його сином, і відправилися вони по морю додому. Коли плили по морю, на верхівці щогли ворон закаркав.
- Ти у вороновой школі вчився. Скажи мені, про що цей ворон каркає? запитує батько.
- Ох, батько, якщо б я тобі розповів, про що цей ворои каркає, ти б мене у море кинув. Не можу я тобі цього сказати.
Розсердився батько на сина за таку відповідь і у гніві кинув його у море. Хоч говори, хоч не говори - один кінець. Однак син не втопив, обернувся рибою, доплив до берега й знову перетворився у людину. Зустрів він на березі одного старого й поселився у його будинку. Жив він, жив якийсь час і говорить одного разу старому:
- Завтра я обернуся співочою пташинкою, ти знеси мене у місто й продай. Тільки помни: клітку не продавай!
На інший день відніс старий пташку у місто. Зустрілася йому королівська дочки. Почула вона, як красиво співає пташка, і купила її за більші гроші. А клітку старий не продав. Побрала королівська дочка пташок і пішла нову клітку купувати. Поки вона із продавцем розмовляла, пташка вирвалася й прилетіла додому раніше старого. Незабаром юнак знову говорить старому:
- Завтра я обернуся биком. Зведи мене у місто й продай. Тільки мотузку не продавай!
Так старий і зробив: продав бика без мотузки. Став покупець нову мотузку шукати, а бик тим часом вирвався й додому прибіг. Незабаром знову юнак старому говорить:
- Завтра я обернуся конем. Зведи мене у місто й продай. Тільки помни: золоту вуздечку не продавай!
Відвів старий коня у місто. Але отут жадібність його охопила, і продав він з конем золоту вуздечку. А коня купив чаклун, він воронів у школі всяким чудам навчав. Привів чаклун коня додому, відвів у стайню й велів конюхові годувати його гірше.
На щастя, конюх ослухався чаклуна й кормил коня досхочу, а потім і зовсім на волю випустив. Умчався кінь, а чаклун - за ним. Бігли вони, бігли й добігли до берега моря. У моря кінь обернувся рибою, чаклун теж, і поплили вони через море.
На іншому березі стояв королівський палац, а перед палацом три королівські дочки рублями білизна били. Вискочила перша риба на берег, до принцес, і звернулася у алмазний перстень. Молодша принцеса першої побачила перстень, надягла його на палець і побігла додому. У світлиці перстень перетворився у юнака. Повідав він дівиці про усе, що приключилося й що ще приключиться. Сказав, що прийдуть увечері у палац музиканти й з ними чаклун. За гру він зажадає алмазний перстень. Але перстень йому віддавати не можна. Як юнак сказав, так усі й трапилося. Прийшли ввечері у палац митецькі музиканти й так добре відіграли - заслухаєшся. Скінчили відіграти, король і запитує, яку плату вони за гру прагнуть.
- Нічого нам не треба, тільки дай нам алмазний перстень, що твоя молодша дочка носить.
- Що ж, беріть! - погодився король.
Але дівчина ні у яку, не віддає перстень. Так і пішли музиканти ні із чим.
Знову обернувся перстень юнаків, і говорить він молодшій принцесі:
- Завтра знову музиканти прийдуть і за гру алмазний перстень попросять. Якщо ніяк від них відбитися не зможеш, кинь перстень під стілець!
Так усі й трапилося. Назавтра прийшли музиканти й відіграли ще краще, чим напередодні. Скінчили відіграти й на сплату перстень зажадали. Не віддає принцеса перстень. Коли гарний-гарному-по-гарному не дає, прагнуть вони силою відняти. Отут молодша принцеса зірвала перстень із пальця й кинула під стілець. Музиканти миттю обернулися воронами й - за перснем. А перстень перетворився у яструба, і почалася у них бійка. Але яструб виявився сабоніше й прогнав воронів. Обернувся яструб юнаків і одружився на молодшій королівській дочці. Король віддав йому королівство, і зажив юнак щасливо.