Жив у одному державі король, було у нього троє синів. Провідали сини про те, що у дев'ятій державі у короля є такий птах, який виконує всі що їй тільки накажеш. Живе-Де птах та у саду, у золотій клітці; висить клітка на липі із трьома вершинами. По вечорах прилітає птах додому спати у золоту клітку. А найголовніше ось що: у птаха на пазурі лівої ноги є маленьке колечко. Хто колечко зніме, тому птах і подвластна. Багато ходили за колечком, так даремно.
Зговорилися й королевичі піти. Спершу йде старший брат, сідлає він коня й у дорогу сбирается. Молодші брати теж осідлали своїх коней і проводжають старшого до мосту. На мосту старший брат спішився, зробив мечем три карби й покарав обом братам щодня приїжджати на карби поглядати. Коли карбу білий, стало бути усе у нього благополучно; коли криваві, то нехай поспішають на підмогу.
На дев'ятий день прискакав старший брат у дев'яту державу, до палацу королівському, і говорить, що за птахом, мол, приїхав. Король тільки покачав головою, задумався й мовить у відповідь:
- Так як же, синок, ти добудеш цей птаха? Адже це сам Птах Булбулис! Скільки за нею не приходило, скільки ще не прийдуть — усе даремно!
Але старший брат стоїть на своєму: — Що б там не було, а я однаково піду! Добре. Сонце на захід, він у сад заходить і виглядає, де коштує липа із трьома вершинами. Дивиться у одному місці — немає, дивиться у іншому — немає; нарешті просунув голову меж густих беріз: ось вона. Зрадів він, відразу протискується меж беріз, а там на маленькій галявинці коштує липа із трьома вершинами й золотою кліткою. Галявинка заросла травою густої-прегустої. Навколо тиша, тому що птах ще не прилетів. Схоронився він у високій траві й чекає. Незабаром весь сад щебетом наповнився, начебто у ньому раптом тисячі й тисячі птахів запекли. Отут підлітає сам Птах Булбулис. Сідає вона на клітку й, оглянувшись по сторонах, отак жалібно-прежалібно запитує:
- Усе сплять; невже ні єдиної душі ні, хто б сказав: «Птах Булбулис, ішла б і ти спати!»
Старший брат думає: «Коли у цьому усе лихо, так ще нічого».
Ось він і говорить:
- Птах Булбулис, іди спати!
Але у той сама мить Птах Булбулис ударила його крилом, і — глядь! - перетворився старший брат у березу.
На інший ранок ідуть обоє брата на міст і бачать кров на карбі. Негайно середній брат сбирается у шлях і скакає у дев'яту державу брата шукати. Приїжджає туди, король йому й говорить, що ходив брат за Птахом Булбулис, так так у саду й залишився. Тоді заходить середній брат у сад, пошукав у одному, у іншому місці — немає ні брата, ні липи із трьома вершинами. Нарешті сунув голову меж густих беріз: так, — липа-те коштує, а брата немає. Схоронився брат у траві на галявинці й чекає. Тиша колом. Сонечко закотилося, і незабаром наповнився весь сад щебетом, начебто тисячі й тисячі птахів раптом запекли у ньому. Відразу підлітає й сам Птах Булбулис. Села на золоту клітку, оглянулася й жалібно-прежалібно мовить:
- Усе сплять; невже ні єдиної душі ні, хто б сказав: «Птах Булбулис, ішла б і ти спати!»
Середній брат нічого не говорить. Незабаром Птах Булбулис знову жалібно-прежалібно мовить:
- Усе можуть спати, тільки я не можу; невже немає ні єдиної душі, хто б тільки ці слова сказав: «Птах Булбулис, іди спати!»
Від таких слів розжалобилося серце у середнього брата. Він і говорить:
- Птах Булбулис, іди спати!
Але у той сама мить Птах Булбулис ударила його крилом, і — глядь! - перетворився середній брат у березу.
Зранку йде молодший брат до мосту й бачить — на карбі кров. Негайно сбирается він у дорогу й скакає у дев'яту державу братів шукати. Прискакав туди, король і говорить, що, мол, ходили брати за Птахом Булбулис, так так у саду й залишилися. Заходить молодший брат у сад, пошукав у одному, у іншому місці — ні братів, ні липи із трьома вершинами. Під кінець сунув голову меж густих беріз — так, липа-те коштує, а братів немає, тільки трава прим'ята. Причаївся молодший брат у траві, так так, щоб можна було до золотої клітки рукою дістати, і чекає. Тиша колом. Сонечко закотилося, і незабаром увесь сад защебетав, начебто тисячі й тисячі птахів раптом запекли у ньому. Негайно й Птах Булбулис прилетіла. Села вона на золоту клітку, оглянулася й жалібно-прежалібно говорить:
- Усе сплять; невже немає ні єдиної душі, хто б сказав: «Птах Булбулис, іди спати!»
Молодший брат промовчав. Незабаром Птах Булбулис знову жалібно-прежалібно мовить:
- Усе можуть спати, тільки я не можу; невже немає ні єдиної душеньки, хто б ці слова сказав: «Птах Булбулис, іди спати!»
Молодший брат ні слова не сказав. Тоді, малість почекавши, Птах Булбулис давай плакати; схлипує так бурмоче:
- Усе сплять, тільки мені однієї око не зімкнути; невже немає ні єдиної душеньки, хто б ці слівця мені сказав: «Птах Булбулис, мабуть і ти спати!»
Отут молодший брат бачить — більше не стерпіти йому; він було вуж праг сказати ці слова, але, на щасті, Птаху Булбулис набридло, і вона стрибнула у золоту клітку. Як вона у клітку-те підхопилася, так молодший брат відразу зміркував, що добре він зробив, промовчавши. У клітці Птах Булбулис оглянулася по сторонах і, нікого не почувши й не побачивши, спокійно уткнулась дзьобом у пір'я й заснула.
Молодший брат потихеньку виповз із трави й обережно потягнувся через дверцята до колечка. Тільки-Те він правою рукою зняв колечко з пазура лівої ноги, як лівою рукою — хлоп! - замкнув дверцята клітки. Птах Булбулис відразу прокинулася, рветься й брикає, скакає й плаче. Довго вона так билася, тільки до світанку притихла й тоді, голову повісивши, сказала:
- Колечко ти з мене зняв, тепер я тобі подвластна!
- А скажи мені, Птах Булбулис, куди мої брати поділися?
- Дві берези поруч із тобою — твої брати!
- А скажи мені, Птах Булбулис, інші берези що за тварини?
- Інші берези теж люди.
- А скажи мені, Птах Булбулис, як би їх пожвавити?
- Іди подалі у березовий гай і оглянься там гарненько, побачиш купу піску. Коли того піску на кожну березу по три жмені висиплеш, то берези перетворяться у людей.
Добре. Першою справою молодший брат пожвавив своїх братів, і брати допомогли інших пожвавлювати. Але й утрьох їм не впоратися, інші ожилі теж стали допомагати пісок носити, і ось пропадають берези одна за іншою усе скоріше й скоріше, поки не ожив увесь гай і весь сад не заворушився від людської штовханини. Усе обступили молодшого брата й від радості самі не знають, що й робити. А молодший брат надумав їх ще більше порадувати. Запитує він у Птаха Булбулис, чи може та ще раз проспівати так, як учора ввечері співала. Птах Булбулис запекла. Ось голосок-те!
Через три дні усе розсталися: брати йдуть у свою сторону, інші — у свою. Саме опівдні йти нашим трьом братам берегом морським. Старші брати квапляться далі йти, а молодший притомився; завалився він на березі й незабаром заснув. Обоє старших брата побачили, що він спить, зговорилися украсти Птаха Булбулис, а молодшого брата — рятівника — кинути у хвилі морські. Як розв'язали, так і зробили. Дісталася їм птах, а колечко-те до лиходіїв не потрапило, залишилося воно у брата на пальці. Прийшли вони додому до батька й ну хвастати, як вони добували Птаха Булбулис, яких їм це праць коштувало, а ось де молодший брат, того вони, мол, не відають. Сподівалися вони, що Птах Булбулис багато добра для них зробить, так без колечка не слухався птах ніяких наказів; знай сидить, голову повісивши.
Часу пройшло з тих пір чимало. Живуть старші брати при батьку, совість їх не мучить, а старий-батько, свого молодшого сина поминаючи, коли сплакне, коли покається. Так що поробити? Але даремно старий горював, тому що син його улюблений зовсім не потонув у морських хвилях, а занесло його у чудовий бурштиновий замок морської цариці. Гарний молодець довівся по душі морській цариці, вийшла вона за нього заміж, і живуть вони щасливо. Отут раз водяні діви повідали, що чули вони, як старий король плакав ридма. Стало синові жалко старого, ось і надумав він на трохи днів покинути бурштиновий замок і порадувати старого батька. Потер він колечко Птаха Булбулис. У одну мить перетворилося воно у золотий міст від бурштинового замка до батьківського палацу.
Батько, побачивши сина цілим і непошкодженим, не знав, що й робити від радості; Птах Булбулис відразу запекла й прийнялася розповідати королеві, що зробили старші сини з молодшим. Ті впали на коліна перед батьком, упали перед братом і просять прощення. У молодшого брата серце м'яке, вибачив він і ще допоміг батька вблагати, щоб і той теж вибачив їх.
Три дні гостював молодший син у палаці у батька, три дні про своє щастя розповідав, а на четвертий день, на сході сонця, побрав Птаха Булбулис і повернувся назад у бурштиновий замок. Як ворота бурштинового замка відчинилися, так і міст зник і знову у колечко перетворився.