Відправилися якось чотири друзі у місто Таксилу, до мудреця. Один навчився пророкувати майбутнє, іншої - стріляти без промаху, третій - поринати на дно морське, а четвертий - воскрешати мертвих. Розпрощалися всі четверо зі своїм учителем і пустилися у дорогу назад. Вийшли вони на схилі дня до моря, заночували на березі, а ранком віщун возвестил:
- Друзі мої, до нас благоволить доля. У королівському палаці орел викрав прекрасну королевну й несе її сюди.
Не встигнули всі четверо у кущах сховатися, як побачили: летить величезний орел, у пазурах дівчину тримає.
Натягнув стрілок свій лук і вразив влучною стрілою орла прямо у серце. Розжалися орлині пазурі, і впала королевна у море. Кинувся у воду нирець і виніс неживе тіло на берег. Настала черга знахаря показати своє мистецтво, і ожила королевна. Та так була дівчина прекрасна, що всі четверо закохалися у неї з першого погляду.
Стали вони сперечатися, хто з них заслужив таку дружину. Сперечаються, сперечаються, а
До угоди ніяк не прийдуть. Звернулися до судді. Суддя не зміг дозволити їх
Суперечка й повела їх до короля.
Король вислухав сперечальників і виніс мудре рішення:
- Віщун - гідний наставник королевне, стрілок замінить їй батька, знахар - мати, а нирець стане її чоловіком, тому що він обіймав королевну, коли виносив її з морської безодні.
Скоро старий король умер, і нирець, який одружився па королевне, успадкував престол. Про три своїх товаришах він не забув і опікувався про них усе життя.