Жила одна баба. Посадила вона гарбуз, з якого роблять звонкострунние садиеу. Коли над землею з'явилися два перші листочки, зайшов до баби одна людина й запропонувала продати йому гарбуз на корені. Заплатив він уперед один кахапана й пішов. Коли з'явилася зав'язь, навідався до баби інша людина й теж побажала купити у неї гарбуз на корені.
- Як же я можу продати цей гарбуз, - сказала баба, - коли вона давним-давно куплена?
- Коли ж її купили?
- Коли над землею два перші листочки з'явилися. - Та скільки ж тоді за неї дали?
- Один кахапана.
- Тоді могли купити тільки стебло. Адже були видні листи, а плода ще не було. Я ж купую цей плід і даю за нього два кахапана. Обрадувалася баба грошам і продала гарбуз. Другий покупець щодня заходив до баби й доглядав за гарбузом, а коли вона дозріла, зірвав її й зробив садиеу.
Почув перший покупець чарівні звуки музики, зайшов до сусіда й запитав:
- Де ти побрав гарбуз для садиеу?
- Купив, - відповів сусід і продовжував награвати.
- У кого купив?
- У баби.
- Виходить, ти украв мій гарбуз. Я давно її купив.
- Я купив гарбуз у баби й, як покладається, за неї заплатив. Як ти смієш обвинувачувати мене у злодійстві? Ідемо до баби й запитаємо її про весь! Відправилися обоє покупця до баби. Перший запитав:
- чи Правда, що ти продала гарбуз цій людині?
- Звичайно, правда.
- Як же ти могла продати гарбуз, який уже я купив? Стали обоє покупця сперечатися й лаятися. Сперечалися вони, сперечалися й пішли до короля. Король вислухав сперечальників і розв'язав:
- Перший з вас купив гарбуз, коли був тільки стеблинку, і більше не з'являвся. Він не доглядав за гарбузом, а тому гарбуз повинна дістатися другому з вас.