Якось раз три приятелі впросили купця підвезти їхнім па човну. Коли човен відчалив від берега, один із приятелів побрав ціпок і давай наспівувати й пальцями перебирати, начебто у рукаху його садиеу виявилося. Почув веселу пісню інший приятель, прийнявся ляскати у долоні у такт музиці. А третій не витримав, підхопився й початків танцювати - вуж боляче хоробро у них виходило. Перевернувся човен, і всі товари купця потонули. Стали приятелі провину друг па друга звалювати. Один говорить іншому:
- Смикнула тебе нелегка підхопитися й затанцювати. Ось човен і перевернувся. Тобі й розплачуватися.
А танцюрист у відповідь:
- Ну ні, човен перевернувся тому, що він став ляскати у долоні.
Якби не він, я б і не подумав танцювати. Той, хто ляскав у долоні, говорить:
- Як же так? Адже я ляскав у долоні тому, що він наспівував, грі на садиеу наслідував. Якби не він, не став би я ляскати у долоні. Він колом винуватий. Нехай платить за товари.
Сперечалися вони, сперечалися й пішли до судді. Стали перед суддею один одного обвинувачувати. Суддя сам ні до якого розв'язку прийти не смог і повів усіх до короля. Король вислухав їх і сказав:
- Той, хто наслідував гру на садиеу, сплатить одну шосту частину вартості товарів. Той, хто ляскав у долоні, - дві шості. Той, хто танцював, - три шості.
Приятелі погодилися із цим мудрим розв'язком, заспокоїлися й перестали сваритися.