Давним-давно жив якийсь хан. Коли йому потрібно було перекочовувати, він на місці свого новосілля ставив рога антилопи, щоб вони очистили місцевість від аламасов.
Одного разу якийсь мисливець, здумавши принести у подарунок ханові лебедів, пішов до озера й там, улігшись, тримаючи напоготові свою рушницю, став чекати дичина. Прилетіли на це озеро сім лебедів. Мисливець розв'язав застрелити всіх сімох лебедів, коли усе витягнуться у один ряд. Поки він чекав цього моменту, інший мисливець вистрілив у один лебедя й убив його наповал. Убитого лебедя він прив'язав червоною шовковою ниткою до пояса й поніс у подарунок ханові. З'явився до хана й перший мисливець і сказав:
- Всесабоний хан, я лежав на березі озера й очікував моменту, коли всі сім лебедів витягнуться у один ряд, щоб одним пострілом убити їхні всі й віднести до вас у подарунок. Але у цей час з'явився інший мисливець, підстрелив одного з лебедів і поніс вам, а інші злякалися пострілу й полетіли. Прошу вас, хан, скликати слушний суд і присудити тому мисливцеві, щоб він оплатив мені вартість семи лебедів.
У відповідь на це хан сказав:
- По-перше, невідомо ще, чи міг ти вбити всіх сімох лебедів одним пострілом, а по-друге, мисливець, на який ти скаржишся, з'явився до мене раніше тебе й не голіруч, як ти, а з одним лебедем, тому я відмовляюся розбирати ваша судова справа.
Так і не вдалося дозволити ця судова справа.
У володіннях хана жив багатий гелюнг. Коли та буни цього гелюнга гнали на водопій, то на шляху, щоб не заважати, повинне було заздалегідь перекочовувати у інші місця усе населення.
Так одного разу зі шляху табуна переселилося усе населення, залишилася лише
Одна кибитка бідняка, у якого родила дружина.
Коли табуни гелюнга йшли на водопій, то підняли такий шум, що
Новонароджена дитина бідняка померла. На інший день бідняк прийшов до хана зі скаргою:
- Учора, хан, коли табуни гелюнга Гаванга йшли на водопій, моя дружина народила дитину, і немовля від шуму табунів помер. Прошу вас, хан, дозволити зто судова справа й покарати винуватця.
- Напевно, табуни, проходячи через твою кибитку, задавили твого сина?-посміхаючись запитав хан.
- Ні, табуни-те йшли не через мою кибитку, а повз неї, але якби вони не проходили повз кибитку, дитина мій не вмер би, - наполегливо сказав бідняк.
"Табуни йшли на водопій повз кибитку, кибитка залишилася непошкодженої, хоча дитина й померла".- Так міркуючи, хан сказав біднякові:
- Ні, я не маю сил винести рішення по цій справі. Так і не вдалося розв'язати й друга судова справа.
Якийсь хлопчик, що мав тільки мати, найнявся до хана пасти його телят,
Відіграти з його дітьми й дозволяти їхні суперечки. Діти хана завжди прислухалися до слів цього хлопчика.
Одного разу хлопчикові сабоно захотілося їсти, але їсти було нема чого. Тоді хлопчик умовив ханських дітей зарізати теляти. Як розв'язали, так і зробили: теляти зарізали, м'ясо зварили й з'їли. Увечері корови прийшли додому, тільки теляти не було. Стали розшукувати, стали розпитувати, і ханські діти зізналися - бачили призвідника-хлопчика, Хан викликав хлопчика й запитав:
- Навіщо, чому і яким образом ти зарізав наше теляти?
- Їсти дуже хотілося, - відповів він.
Допитавши хлопчика, хан розв'язав піддати його страти. Довідавшись про це, мати хлопчика у той же година прибігла до хана й початку його просити:
- Пан хан, не стратите мого сина, він адже не із простих! Хан зацікавився хлопчиком і викликав його до себе.
- Є дві недозволені судові справи; якщо їх дозволиш, то я тебе вибачу, - сказав хан.
- Я можу розв'язати, тільки скажіть, що це за судові справи, - відповів хлопчик.
Хан негайно ж послав гінця за мисливцем. Мисливець прибув. Хлопчик запитав його:
- Ви той самий, який праг одним пострілом убити відразу сім лебедів?
- Так, я той самий, - відповів мисливець.
- А на якій відстані від вас перебували лебеді?
- На відстані більш ста кроків.
- Є чи у вас діти?- запитав хлопчик.
- Маю дворічного сина.
- Якщо ви дійсно митецький стрілець, то укладете спати свого сина, покладете на його голову лебедине яйце й одним пострілом на відстані більш ста кроків пробийте його наскрізь. Тоді можна буде переконатися, що ви змогли б одним пострілом уразити всіх сімох лебедів, - сказав хлопчик. Мисливець погодився. Тут же, у усіх на очах, він уклав свого сина
Спати, поклав на його голову лебедине яйце й на відстані понад ста кроків одним пострілом пробив його наскрізь, а син залишився непошкодженим. Так розв'язалася перша судова справа. Мисливцеві відшкодували збиток.
- Є ще одна судова справа, - сказав хан.- Коли табуни гелюнга Гаванга йшли на водопій, то на шляху їх стояла кибитка одного бідняка, дружина якого тільки що народила дитину. Хоча табуни йшли не через кибитку, а повз неї, Усе-таки немовля дитина злякалася шуму й умер. Батько цієї дитини вимагає засудити хазяїна табунів гелюнга Гаванга. Дозволь цю спірну судову справу, - звернувся хан до хлопчика.
- Можна, - сказав хлопчик, - але тільки наповните великий казан овечим молоком і, скип'ятивши його, поставте у кибитку потерпілого бідняка.
У той же година подоїли овець, їх молоком наповнили великий казан, скип'ятили й поставили у кибитку бідняка на всю ніч. На інший день табуни гелюнга
Гаванга погнали на водопій повз ту кибитку, де стояв казан з молоком. Від струсу й шуму тріснула на чотири частини плівка, що утворювався на молоці.
- Мозок новонародженої дитини подібний плівки молока, - сказав хлопчик.-Коли табуни гелюнга Гаванга йшли із шумом на водопій повз кибитку, то вийшов струс мозку дитину - і він умер.
Гелюнг Гаванг був покараний.
Так розв'язалася й друга судова справа.
Хан скасував розв'язок про страту хлопчика й зробив його своїм суддею.