Купив одна людина корову, привів її додому й пустив пастися, а сам приліг відпочити й заснув. У цей час інша людина відв'язала корову й повів її. Прокинувся хазяїн, побачив, що злодій веде корову, погнався за ним з лементами:
- Агов, ти, куди ведеш мою корову?
А злодій як ні у чому не бувало йде своєю дорогою. Нарешті хазяїн наздогнав злодія, схопив мотузку й спробував відняти свою корову. Отут злодій закричав:
- Ти що, з’їхав з глузду? Я веду корову з будинку. Як ти смієш віднімати її та ще лаяти мене злодієм?
Сперечалися вони, сперечалися й до судді пішли. Суддя у їхній справі розібратися не смог і повів обох до короля.
Хазяїн корови впав ниц перед королем і сказав:
- Ваша величність, я тільки що купив корову, привів її додому, пустив пастися, а сам приліг відпочити й задрімав. Прокидаюся й бачу - ось ця людина веде мою корову. Кинувся я за ним, прагну худобин відняти, а він не віддає її, сперечається й доводить, що корова не моя, а його.
- А чим ти кормил корову? - запитав король.
- Травою, ваша величність, - відповів здивований хазяїн. Отут заговорив злодій:
- Ваша величність, я вів корову з будинку. Раптом ця людина накинулася на мене, мотузку вириває, у крадіжці обвинувачує.
- А ти чому кормил свою корову? - запитав король.
- Горохом, ваша величність.
Наказав король слузі принести жуйку корови. У жуйці була одна трава й ніяких слідів гороху. Тоді король наказав віддати корову її хазяїнові, а злодія покарати батогами.