Ішов один старий із селища й зустрів юнака. Юнак запитав його:
- Чиє це селище? Старий відповів:
- Це селище одного скупого багатія. Здивувався юнак і запитує знову:
- Чому ви називаєте його скупим?
- А тому, що я живу у цім селищі багато років і ніколи не бачив, щоб багатій їв що-небудь днем,
Та всі, хто з ним разом живе, не знають, коли й що він їсть.
- Цього не може бути.
- Ні, зто правда. Нехай я вмру, якщо це неправда. Тоді юнак сказав:
- Я не тільки дізнаюся, яка у жадібного багатія їжа, але й поберу собі у дружин його дочка.
- Де тобі, не вийде у тебе, - відповів старий.- Не один чоловік цього домагався, але йшов ні із чим, а тобі й зовсім не вдасться.
- Ні, я зумію, - сказав юнак і пішов у селище.
Пізнім вечором непомітно підійшов він до задньої стіни кибитки скупого багатія й ліг там. Довго лежав. У селищі вже всі заснули, не спав лише скупий багатій, у його кибитці горів вогонь.
Заглянув юнак у щілину й побачив: старий палить на вогні задні баранячі ніжки, а дочка його пече прісні коржі. Подивився, подивився й пішов у кибитку.
Старий почув кроки й сховав баранячі ніжки під сорочку, а дочка сховала коржа під поділ. Увійшов юнак у кибитку й говорить:
- Ішов я до вас у селище й по шляху побачив у степу кровожерливого змія, як
Раз такого, як баранячі ніжки під сорочкою у старого. Побрав камінь і вдарив їм змія. Тоді змій полетів і став саме таким, як коржа під поділом у дочки старого..
Багатій злякався, мовчить, а баранячі ніжки Усе-таки не показує. Тоді юнак сказав, що йти йому вночі нікуди й тому прийде йому тут переночувати. Нема чого робити, довелося багатієві погодитися. Ліг юнак, а багатій не лягає. Ось багатій розв'язав, що юнак заснув, і говорить дружині:
- Треба вижити цього юнака, не те він наболтает про нас. До ранку я спалю
Його чоботи й утоплю у колодязі його кінь. А зараз зроби мені ще корж, я вийду у двір і знімання, а то цей шайтан не дасть спокійно поїсти. Звідки його тільки до нас принесло!
На світанку, коли багатій ще спав, юнак устав, побрав свої чоботи й поставив їх на місце чобіт багатія, а його чоботи поставив до себе, вийшов з кибитки, побрав чорний коня багатія й обсипав її борошном, а свою білу пофарбував чорною фарбою. Повернувся після цього у кибитку й ліг спати. Прокинувся багатій, схопив чоботи, а чоботи-те були його власні. Потім побрав свій коней і утопив її. А подумав, що утопив чужий коня. Раннім ранком багатій будить юнака й кричить:
- Агов, твої чоботи згоріли! Юнак устав і говорить:
- Мої чоботи не згоріли, геть вони коштують, я їх відразу довідаюся, вони рвані. Побрав свої чоботи й надяг. Багатій залишився без чобіт. Тоді багатій знову кричить:
- Агов, твій кінь втопив! А юнак спокійно відповідає:
- Мій коні вчений, у неї вистачить розуму, щоб не втопити у колодязі. Ви, старий, помиляєтеся.
- Ні, я не помиляюся, підемо подивимося. Вийшли з кибитки. Юнак обмив свій коня водою, і вона знову стала біла.
- Бачите, мій кінь білий, а ваша - чорна, виходить, зто мій кінь. Так багатій залишився без коня. Побіг він скоріше додому й говорить дружині:
- Пропав я; дай мені скоріше коржів, я із собою поберу, у степу поїм, а то цей шайтан не дасть мені спокійно поїсти.
Вийняла дружина коржа, старий побрав і вже праг покласти у кишеню, так не встигнув.
Юнак увійшов у кибитку й запитує:
- Куди це ви, старий, збираєтеся?
- На роботу йду.
- Ну тоді вибачайте.- Та простягнув старому руку. Нема чого робити старому, кинув він зі злості коржа, схопив косу й вибіг з кибитки. Юнак підняв коржі, з'їв, а потім пішов слідом за старим. Наздогнав його у степу й говорить:
- Старий, ваша дочка побрала мій. бешмет і ніяк не віддає, я б давно виїхав із селища.,.
Розлютився старий, злякався, що юнак тепер усім наболтает про його дочку, і говорить:
- Бери, шайтан, і свій бешмет, і мою дочку разом з ним. Юнак скоріше повернувся у кибитку й говорить:
- Старий дозволив мені побрати у дружин вашу дочку. Якщо ви не вірите, то запитаєте у нього самі.
Баба кричить, лається, не віддає дочка. Прийшов старий, юнак і говорить йому:
- Старий, матуся не дає мені у дружин дочка...
- Віддай, баба, - сказав жадібний багатій, - нехай провалює звідси, шайтан.
Юнак побрав дочку багатія у дружин і жив з нею щасливо.