Колись на краю кочевьев одного хана жив старий. У нього було три дочки; молодша, по імені Кооку, відрізнялася не тільки красою, але й мудрістю.
Одного разу старий здумав гнати на ханський базар для продажу худоба й попросила, щоб кожна дочка сказала відверто, який подарунок привезти їй. Дві старші просили батька купити їм різні вбрання, а мудра й прекрасна Кооку відмовилася від подарунка, говорячи, що той подарунок, який бажаний їй, важко дістати й небезпечно. Але батько, люблячи її більш інших дочок, заприсягся, що він неодмінно задовольнить її бажання, хоча б це коштувало йому життя.
- Якщо так, - відповіла Кооку, - те прошу вас виконати наступне: розпродавши вся худоба, залишіть одного куцого бичка й не віддавайте його нікому ні за які гроші, а просите за нього ліве ханське око.
Та отут старий зрозумів увесь жах свого положення. Він праг було відмовити їй, але, згадавши свою клятву й покладаючись на мудрість дочки, Усе-таки вирішився виконати її бажання.
Приїхавши на базар, старий розпродав уся своя худобу, а за куцого бичка, що залишився, став просити ліве око хана.
Слух про таку дивну й зухвалу вимогу старого скоро дійшов до ханських поплічників. Вони зв'язали старого й привели до хана. Старий, упавши до ніг хана, зізнався, що вимагати ліве око навчила молодша дочка, а для чого - невідомо.
Хан, припускаючи, що у такому необикновенномтребовании неодмінно криється яка-небудь таємниця, відпустив старого з умовою, що він негайно поки жет йому свою дочку. Кооку з'явилася.
Хан строго запитав її, для чого вона навчила батька вимагати ліве ханське око.
- Для того, - відповідала Кооку, - щоб ви, хан, почувши настільки дивну вимогу, побажали побачити мене із цікавості.
- А яку ти маєш нестаток бачити мене?
- Я прагла сказати одну важливу й корисну як для вас, так і для вашого народу істину, - відповіла дівчина.
- Яку саме?
- Хан, - відповіла Кооку, - із двох вами суджених звичайно знатний і багатий коштує праворуч, а бідний - по ліву. При цьому, як я чую у самоті моєму, ви виправдовуєте знатних і багатих. Ось чому я вмовила панотця просити ліве око ваш, тому що він у вас зайвий: ви не бачите їм бідних і беззахисних.
Хан був дуже роздратований такою відповіддю, негайно ж доручив своїм поплічникам судити Кооку за її зухвалість.
Суд почався. Вибраний у голови старший лама запропонував випробувати - від злості або мудрості вона зважилася на настільки нечуваний учинок. Та ось судді насамперед показали Кооку дерево, обтесане рівно з усіх боків, і наказали, щоб вона довідалася, де вершина й де корінь його. Кооку кинула дерево у воду: корінь потонув, а вершина спливла наверх.
Так Кооку дозволила перше завдання.
Потім суд надіслав до неї двох змій, щоб довідатися, яка з них жіночого і яка чоловічої статі.
Мудра Кооку поклала обох змій на вату й, помітивши, що одна з них згорнулася клубком, а інша поповзла, визнала у останній чоловічий, а у першої - жіновий стать.
Але незадоволений хан розв'язав збентежити Кооку ще більш важкими питаннями й тем довести, що вона не повинна бути визнана мудрої. Призвавши Кооку, хан запитав її:
- Якщо пошлють у ліс дівиць збирати яблука, те яка з них і яким способом набере їх більше?
- Та, - відповіла Кооку, - яка не полізе на яблуню, а залишиться на землі підбирати яблука, що падають на землю від зрілості й трясіння суків.
- А приїхавши до топкого болота, - запитав хан, - як зручніше через нього переправитися?
- Прямо переїхати, а об'їхати колом буде ближче, - відповіла Кооку. Хан, бачачи, що дівиця на всі питання відповідає мудро й без замішання, дуже досадував і після довгого міркування задав їй ще наступні питання:
- Скажи мені, який вірний засіб стати відомим багатьом?
- Надавати допомогу багатьом і невідомим.
- Хто саме мудрий?
- Той, хто сам себе не вважає таким.
Хан був здивований мудрістю прекрасної Кооку, але Усе-таки, злобуючи на неї за докір у неправосудді його, бажав погубити її.
Кілька днів він видумував вернейшее до того засіб.
Нарешті призвав Кооку й запропонував їй, щоб вона довідалася теперішню ціну його скарбів. Після цього хан обіцяв оголосити, що вона про його неправосуддя говорила дійсно не зі злості, а як мудра жінка, бажаючи застерегти його.
Дівиця погодилася охоче й на це, але для того, щоб хан дав слово бути четверо доби у її слухняності, Кооку зажадала, щоб він не їв четверо доби.
У останній день дівиця поставила перед ханом блюдо з м'ясом і сказала:
- Хан, зізнайтеся, що всі ваші скарби не коштують одного шматка м'яса. Хан, переконаний у істині слів її, зізнався, що вона відгадала ціну його скарбів, оголосив її мудрою й видав заміж за свого сина.