У далекі, сиві часи жили сусіди: півень і павич. Гарний і ошатний був півень. Золотаве його пір'я, сліпуче блищачи, переливалися під сонячними променями. Усе птаха заздрили півневі. Багато хто з них, сидячи на деревах, жалібно співали: чому вони не мають такого гарного вбрання, як у півня? Важливий і гордовитий був півень. Ні з ким він не розмовляв, крім павича. Ходив він важливою ходою й так само важливо клював зернятка. Півень дружив з павичем. чи Тому він був поблажливий до павича, що вбрання того було бідний, того чи він дружив з ним, що були близькими сусідами, - не знаю, але жили вони дружно.
Одного разу павич зібрався у далекі краї у гості. Смутний був павич, що вбрання його занадто бідний. Із заздрістю він дивився на півня й думав: "Яким би я був щасливцем, якби мало таке гарне вбрання, як у півня. Що у мене є? Крім жалюгідного пір'я, нічого. Хіба я можу з'явитися у чужому краї у такому вбогому виді! Ні, мені соромно здатися у такому виді чужим. Чому не звернутися до півня? Краще я попрошу у нього його вбрання. Невже він відмовить мені?" Та звернувся павич до півня із цим проханням, обіцяючи повернутися до наступного ранку. Подумав півень і говорить:
- Що ж я буду робити, якщо ти завтра до світанку не з'явишся? Павич відповів:
- Якщо я не прийду до світанку, то ти кричи, на твій заклик я обов'язково з'явлюся. Але якщо мене не буде ранком, те кричи опівдні, а якщо й опівдні не з'явлюся, то кричи ввечері. До вечора, звичайно, я буду.
Повірив півень павичеві, зняло своє гарне вбрання й віддало йому, а сам одягся у пір'я павича. У гарному вбранні півня став павич найкрасивішим птахом. Радісний і гордий, він відправився у далекі краї.
Пройшов день. Пройшла ніч. Чекає півень павича. Але павича немає. Став турбуватися півень. Не витримав півень, закричав:
- Ку-но-ре-ку!
Та ще раз, ще раз, але павича немає. Засмутився півень. Чекає, коли настане полудень. Настав полудень. Знову кричить півень. Ні павича. Чекає вечора. Настав вечір. Знову кричить півень, кличе павича, але павича сліду нема.
Так і пропав павич, а разом з ним і гарне вбрання півня.
З тих пір півні щодня три рази - ранком, опівдні й увечері - кличуть павича, який відніс їхнє колишнє гарне вбрання.