Жила-Була праля. Залишилася вона вдовою із трьома дочками. Як мати й дочки не гнули спину, як не намагалися побільше заробити - усе жили впроголодь. Ось старша дочка й говорить:
- Краще вже служити самому дияволові, чим жити у цьому будинку.
- Не говори так, - злякано прошептала мати. - Накликаєш ти лихо на свою голову.
Пройшло кілька днів, і ось з'явився до них синьйор, одягнений у усі чорне. Він чемно й приємно говорив, тільки ніс у нього був срібний.
- Я знаю, що у вас є три дочки, - звернувся він до матері.- Відпустите одну до мене у служіння.
Мати хоч цю же хвилину готова була відпустити кожну з дочок, але її бентежив срібний ніс. Відкликала вона убік старшу дочку й говорить:
- Вирішуй, дочка, сама. Якийсь він дивний: у всіх людей носи як носи, а у нього срібний. Не довелося б тобі потім каятися...
Але дівчині так обрид рідний будинок, що вона погодилася йти з незнайомцем хоч на край світла. Шлях їх був довгим. Вони пройшли вже лісу й гори. Та ось здалася спереду яскрава заграва.
- Що це там, унизу? - затурбувалася дівчина.
- Не лякайся, - сказав Серебрянний Ніс.- Це мій будинок, туди ми й направляємося.
Дівчина пішла далі зі Срібним Носом, але у її серце закралася тривога.
Будинок Срібного Носа виявився величезним замком. Хазяїн відразу повів дівчину по своїм хоромам, де одна кімната видалася чудесней інший, і від кожної давав ключ. Нарешті вони зупинилися у дверей останньої кімнати.
- Такий мій будинок, - сказав Срібний Ніс.- Тут ти повновладна господарка, але не здумай
Відімкнути ось ці двері. Відімкнеш - нарікай тоді на себе.- Та простягнув їй останній ключ.
Дівчина побрала ключ і подумала: "Вірно, там щось дуже цікаве. Ось залишуся у будинку одна, неодмінно відімкну".
Уночі, коли дівчина міцно спала у своїй кімнаті, нечутно ввійшов Срібний Ніс, наблизився до її постелі й приколов до волось живу троянду. Після чого так само безшумно вийшов.
На наступний ранок Серебрянний Ніс пішов по своїх справах. Дівчина залишилася у замку одна, схопила всю зв'язку ключів - і прямо до заборонних дверей. Але ледь вона відкрила її, як звідти вирвалися мови полум'я й клуби диму: там, у вогні й диму, корчилися приречені душі. Тепер вона усе зрозуміла. Срібний Ніс - диявол, а за цими дверима - пекло. У жаху вона скрикнула, захлопнули двері й побігли ладь від цієї пекельної кімнати, але полум'я вже
Обпалило троянду у її волоссях.
Вернувся Срібний Ніс додому, дивиться, а троянда у волоссях дівчини зів'янула.
- А-А! Ти насмілилася ослухатися мене! - закричав він. Потім схопив дівчину, розгорнув двері пекла й кинув її у полум'я.
Наступного дня він знову з'явився у будиночку вдови.
- Твоя дочка просила передати, що їй дуже добре у мене. Тільки ось роботи забагато, і вона потребує допомоги. Не могла б ти віддати мені у служіння свою середню дочку?..
У палац Срібний Ніс вернувся із середньою сестрою. Та їй він віддав усі ключі й показав усі кімнати, за винятком самої останньої, яку заборонив відкривати.
- Ось ще, - сказала дівчина, - стану я її відкривати, яке мені справа до ваших секретів!
А ввечері, коли вона лягла у постіль і заснула, Срібний Ніс прокрався до неї у кімнату й до волось приколов живу гвоздику. На наступний ранок, як тільки Срібний Ніс
Пішов, дівчина не витримала й відкрила заборонні двері. Звідти вирвалися дим і мови полум'я. Там волали грішники. У вогні вона довідалася й свою сестру.
- Сестра, сестра, урятуй мене із цього пекла! - почула вона її голос. Дівчина обмерла, захлопнули двері й кинулися бігти. Вона бігла й не знала, куди сховатися. Усі ясно, Срібний Ніс - сам диявол. Немає їй порятунку!
Повернувся Срібний Ніс у палац. Бачить, квітка у волоссях дівчини зів'янув. Схопив він грішницю й, не говорячи ні слова, теж кинув у пекло. Наступного дня Срібний Ніс у плаття важливого вельможі знову з'явився у будинку пралі.
- Роботи у моєму будинку так багато, що дві ваші дочки не можуть із нею впоратися. Відпустите до мене й молодшу дочку!
Так у палаці виявилася й молодша сестра, Лючия, сама хитра з усіх. Диявол і їй показав увесь замок, віддав ключі й заборонив відкривати останні двері. Ледь Лючия смежила віка, як він приколов до її волось квітка жасмину. Ранком дівчина підійшла до дзеркала розчесати коси й побачила квітку.
"Подумати тільки, - посміхнулася вона, - Срібний Ніс приколов до моїх волось квітка жасмину. Як це мило! Поставлю-но я його у воду", - і поставила квітку у склянку з водою. Вона не поспішаючи зачесалася й, коли переконалася, що залишилася у палаці одна, подумала: "А тепер подивимося, що за таємничими дверима".
Відкрила вона двері, через неї вирвалися дим і мови полум'я. У вогні вона побачила страждальницькі обличчя мучеників і серед них обох свої сестер.
- Лючия! Лючия! - кричали вони.- Урятуй нас! Вирви нас звідси!
Лючия насамперед гарненько прикрили двері, а потім стала думати, як урятувати сестер.
До повернення диявола Лючия знову приколола до волось квітка жасмину, і вид у неї був такий, немов нічого не трапилося. Срібний Ніс глянув на жасмин і мимоволі викликнув:
- ПРО, як він свіжий!
- Звичайно, а чому б йому зів'янути! Хто ж носить у волоссях зів'ялі квіти?
- Зрозуміло, зрозуміло, - поспішив відповісти Срібний Ніс.- Це я
Так... А ти славна дівчина, - продовжував він, - якщо так піде й далі, ми з тобою поладимо. Подобається тобі у мене?
- Дуже! Так не дає мені спокою одна турбота.
- Яка ж?
- Від матері щось немає звісточки. Коли ми попрощалися, вона неважливо себе почувала.
- Та це усе, що тебе тривожить? - запитав диявол.- Сьогодні ж я загляну до неї.
- Спасибі, хазяїн. Але вуж якщо ви так добрі до мене, загляньте до неї завтра, я б зібрала мішок брудної білизни. Якщо мати почуває себе краще, вона усе випере. Але не чи буде вам важко?
- Які дрібниці, - розсміявся диявол, - зрозуміло, донесу, скільки б мішок не важив.
Як тільки Срібний Ніс вийшов із замка, Лючия відкрили двері пекла, витяглася старшу сестру, посадила у мішок і покарала:
- Сиди спокійно, Карлотта, зараз повернеться диявол і на своєму горбі віднесе тебе додому. Але якщо ти відчуєш, що він збирається вилучити мішок на землю, скажи: "А я бачу! А я бачу"Коли прийшов Срібний Ніс, Лючия сказала:
- У цьому мішку білизна для прання. Так ви насправді віднесете його моєї матері?
- Ти не віриш? - здивувався диявол.
- ПРО, що ви, звичайно вірю. Тим більше що у мене є особлива здатність: я бачу так далеко, як ніхто на світі. Якщо раптом ви вилучите мішок на землю, я неодмінно це побачу.
Диявол посміхнувся, - він не дуже-те повірив у її здатність бачити так далеко.
- А затяжко брудна білизна, - крекнув він, зваливши мішок на спину.
- Ще б, - спокійно відповіла дівчина.- Скільки років ви не віддавали його у прання?
Та Срібний Ніс покрокував по дорозі. Пройшовши півдороги, він подумав: "Не заглянути чи у мішок? Чого доброго, під видом прання красуня задумала спустошити мій будинок?" Та він уже праг скинути мішок на землю й подивитися.
- А я бачу! А я бачу! - відразу ж закричала старша сестра з мішка.
- Проклін! Вона й насправді бачить так далеко, як ніхто на світі, - пробурчав Срібний Ніс, знову звалив важкий мішок і - прямій дорогою до будинку пралі.
- Дочка отут надіслала вам прання й веліла запитати, як ви поживаєте. Залишившись одна, праля розв'язала мішок. Можете уявити собі її радість і подив - перед нею стояла її старша дочка.
Через тиждень Лючия знову прикинулася смутної й попросила диявола принести їй звісточку від матері. Вона послала його додому із другим мішком брудної білизни.
Так Срібний Ніс потяг додому й середню сестру й знову не посмів заглянути у мішок. Щораз, як він збирався вилучити мішок на землю, чувся голос: "А я бачу! А я бачу! "Тепер уже праля знала, хто такий цей Срібний Ніс, і страшно перелякалася, коли він знову до неї ввалився. А раптом запитає про чисту білизну! Але диявол поклав мішок на підлогу й сказав:
- Чисту білизну заберу іншим разом. Цей триклятий мішок здорово нам'яв мені спину, додому я прагну повернутися налегке...
Срібний Ніс пішов, а стривожена праля розв'язала мішок і давай обіймати середню дочку. Але тривога за Лючию не давала їй спокою, адже дівчина залишалася у руках нечистого.
А що робить Лючия? Пройшло небагато часу, і знову повторилося прохання дівчини принести їй звісточку від матері.
Дияволові вже порядком набридло тягати мішки із брудною білизною, але дівчина була так слухняна
І виконавча, що не можна було відмовити їй. Напередодні ввечері Лючия прикинулася хворий і рано пішла спати.
- Я залишу мішок з білизною близько дверей. Якщо завтра ранком відчую себе погано й не встану, заберіть його.
Тут треба сказати, що Лючия зшила зі шматків більшу, із себе ростом, ляльку, поклала її у свою постіль і покрила ковдрою. Потім відрізала собі коси й пришила їх до голови ляльки, а сама сховалася у мішок. Ранком диявол бачить, дівчина лежить у постелі під ковдрою, і відправився у шлях з мішком на плечах.
"Сьогодні вона хвора, - розв'язав він, - і не буде стежити за мною! Ану ж бо, перевірю, дійсно чи у мішку брудна білизна".
Обережно зняв він мішок і вже зібрався розв'язати його, як почувся голос Лючии:
- А я бачу! А я бачу!
- Проклін! Голос так близько, начебто вона сама тут! Із цією дівчиною
Краще не жартувати.- Він знову звалив мішок на спину й пішов далі. Постукав до пралі й говорить:
- Білизну заберу потім. Кваплюся додому, Лючия занедужала...
Так уся сім'я знову зібралася разом, а оскільки Лючия не забула захопити з будинку диявола добру калитку грошей, мати й сестри зажили у щастя й достатку. А щоб не з'явився диявол, перед дверима поставили хрест. Ланге