Сорока, лисиця й чапля

20-10-2016, 08:53 | Іспанські казки

Жила-Була у гнізді на дубі сорока зі своїми сорочатами. Якось раз зранку прийшла до дуба лиса й говорить, що з голоду вмирає, нехай, мол,

Сорока віддасть їй одного пташеняти.

- Ні, не віддам, - відповідає сорока.

- Прагнеш їсти, сама побери.

- Не віддаси одного, я дуб хвостом підрубаю, гніздо звалиться, усіх знімання, - сказала лисиця й ну бити хвостом по дубовому стовбуру. Злякалася сорока й, щоб урятувати інших сорочат, кинула лисиці одного, та його й з'їла.

На інший ранок знову прийшла лиса до дуба й говорить:

- Сорока-Сорока, я їсти прагну. Дай мені одного пташеняти.

- Ні, не дам. Прагнеш їсти, сама побери.

- Не даси, на себе нарікай. Підрубаю дуб хвостом, гніздо звалиться, усіх знімання.

Та ну бити хвостом по стовбуру. Злякалася сорока, кинула їй інше пташеняти.

Та пішло: що ні ранок є лисиця за новим сорочонком, так що зрештою залишився у матері один, останній. Трапилося отут повз дуб чаплі проходити, двоюрідній сестрі сороки. Почула вона плач і запитує:

- Що з тобою, сестриця?

Та їй усе розповіла, чапля й говорить:

- Ех, голова твоя порожня! Так як же лисиці хвостом дуб підрубати? Для цього сокира потрібний, так прегострий. Прийде лиса, ти їй скажи:

До нас, лисиця, не ходи, стовбур хвостом не бий. Знає всякий, хто не дурний:сокирами рубають дуб. Або так скажи:

Щоб добратися до гнізда, мало довгого хвоста, роздобудь-но ти сокира, так щоб був сокиру гострий.

На тому й вирішили. Прийшла ранком лиса, говорить:

- Не даси, на себе нарікай: підрубаю дуб хвостом, гніздо звалиться, усіх знімання. А сорока їй:

До нас, лисиця, не ходи, стовбур хвостом не бий. Знає всякий, хто не дурний: сокирами рубають дуб. Щоб добратися до гнізда, мало довгого хвоста, роздобудь-но ти сокира, так щоб був сокиру гострий. Сторопіла лиса, запитує:

- Хто тебе навчив?

А простушка сорока побери так скажи:

- Сестра моя двоюрідна, чапля.

- Ну, я їй покаджу, - говорить лиса.

Та пішла чаплю шукати. Шукала-Шукала, бачить: та голівку під крило сунула, спати збирається. Підкралася до неї лисиця, лапою накрила й говорить:

- Добрий день, пані чапля! Обмерла чапля, але відповідає:

- День добрий, пані лиса! Що привело тебе у наші краї?

- Так так, дрібниці. Шукаю, де б відпочити після обіду. Що, якщо нам з тобою рядком подрімати? А потім побалакаємо.

- Що ж, можна й так, пані лиса. А лисиця чаплю з-під лапи не випускає. Та прикрила одне око. Лисиця побачила й запитує:

- Як це ти спиш одним оком? Чапля відповідає:

Якщо спиш із таким сусідом, що охоч до крутійства, око один закрій, приятель, а іншим дивися за два. Лисиця їй і говорить:

- Ну, щоб тобі не мучитися, я тебе зараз же й знімання, а то твоя двоюрідна сестра мене без сніданку залишила.

- Я догадалася, - відповідає чапля, - і тільки про одне прошу.

- Про що?

- Коли проковтнеш мене, ступай до дуба й покажи сороці, до чого вона мовою своїм мене довела. Крикни їй, так погромче: Чапля мені у обід дісталася

- Домовилися, - сказала лисиця й миттю чаплю проковтнула. Потім підійшла до дуба й кричить:

- Чапля мені у обід дісталася! А чапля їй:

- Голосніше кричи, а то вона не почує. Лисиця знову:

- Чапля мені у обід дісталася!

- Голосніше, лисичка, голосніше, сестриця миючи глухувата. Отут лисиця як гаркне щосили:

- Чапля мені у обід дісталася! Так так упасти роззявила, що чапля звідти випурхнула й говорить:

- З носом ти, лисиця, залишилася!

Зараз ви читаєте казку Сорока, лисиця й чапля