Три роки пас пастух поміщицькі череди. А коли скінчився строк, поміщик дав йому козу й козла, вівцю й барана..
Отут пастух сказав: - Більше не буду наймитувати. У мене тепер ціла череда - коза й козел, вівця й баран. Стану сам собі хазяїном.
Як він за своєю чередою доглядав, - і розповісти неможливо. По травинці
Збирав корм і приносив у підлогах куртки - кошика-те у нього не було! А воду тягав з далекого ключа у своїй шапці - цебра-те теж не було!
Та ось через рік коза принесла йому двох цапенят, а у вівці народилися два ягнята.
Ще через рік кожна із трьох кіз принесла по два цапенята й кожна із трьох овець - по два ягнята.
Так і пішло: що ні рік - росте й множиться череда. Став пастух багатієм. Живе у новому гарному будинку, з бідними сусідами й здороватися перестав. Раніше пастух був і на жарт швидкий, і на допомогу іншому щедрий. А тепер ходить надутий, як індик, увесь час губами ворушить - про себе бариші підраховує. Якщо й чув від нього хто ласкаве слово, так це тільки брати місяці. Відомо - яка погода надворі, така й у пастуха на серце. А звідки погода береться? Так говорять, брати місяці із собою у торбинці її приносять. Ось пастух і намагався братів піддобрити. Кожному виходив назустріч, низько кланявся, перед кожним у похвалах розсипався. Похвалить, похвалить, та й попросить, що йому потрібно. Те йому місяць Травень повинен траву погуще й вище виростити, то Липень жари зменшити, щоб вівці не худли, то Січень морози притримати, щоб кози не мерзнули. Попросить, а потім знову нахвалює.
Та дивна справа - вірили, чи що, місяці, начебто він і насправді їх так любить, тільки були до нього завжди прихабоні. Чого він просив, то йому й посилали.
Але страшніше всього пастухові мінливий місяць Березень. Березень для худоби -
Місяць недобрий: поллє дощами, розсиплеться градами, а то й мор на череди
Нашле. Ось пастух і улещивал його більше, ніж інших.
Так і у той рік, про який казка розповідає, як настав місяць
Березень, пастух за своє прийнявся:
- Ти, місяць Березень, і сабоний і гарний. А вуж довгий як - ну куди до тебе Лютому!
З ранку до вечора пастух Березень вихваляет, а Березень і вуха розвісив.
Вибухне градами - гради стороною пройде, у сусідів половину овець покалічить, а у пастуха вся череда целехонько. Розбушується Березень бурою – у сусідів череди по горах розметає, піди збери їх потім! У пастуха та ж бура овець і кіз у купу зіб'є, їм тепло, жодна не згубиться.
Так і пройшов Березень, ще один останній День йому залишився – тридцять перше.
Розв'язав Березень розгулятися наостанку. Засвистів, завив на різні лади, закрутив сніжні вихри.
Прокинувся пастух, глянув у вікно й навіть затрясся від злості. А вийшов на поріг - солодко посміхнувся.
- Ох, і жартівник же ти, місяць Березень! Люди на тебе ображаються. А я завжди всім повторюю: дурні ви, як такому богатиреві не потішитися, не пограти на волі.
Сподобалися Марту такі слова. Він ще пущі розігрався. Ось і день скінчився, вечір настав. Скоро північ, а Березень не вгамовує. Отут пастух не витримав.
- Ну чого ти бісишся! Адже ти майже пройшов. Ох і
Набрид же ти, Березень, за цей місяць березень! Скажу тобі навпростець: самий ти що ні на є поганий місяць. Та злюка-те ти, і капосник. Скоріше б ти провалював!
Почув це місяць Березень, і від гніву у нього дух захопило, навіть заметіль відразу затихла, вітер улігся. А коли отямився Березень, йому й справді вже йти пора! Побрав він свої пожитки - вітри так заметілі, мокреть так ожеледь, склав усе у торбинку й відправився геть.
А назустріч йому Квітень іде. Зустрілися брати на дорозі рівно опівночі. Отут Березень і говорить:
- Квітень, молодший брат мій, поступися старшому братові три свої дні. У тебе вдача м'яка, весняні подарунки ти встигнеш роздати й за двадцять сім днів. Місяць Квітень був і насправді добрий, а вуж для старшого брата й зовсім нічого не жалував. Дуже він його поважав за твердий характер.
Одержав Березень від Квітня три дні у подарунок і прийнявся за справу. Мало йому
Здалося того, що у торбинці за спиною лежить. Миттю облетів він землю. На вершинах гір розбудив утомлені від зимових праць бури, погнав перед собою хмари із градами й зливами. А як пролітав над гнилими болотами, прихопив лихоманку. Та усе, що зібрав, обрушив на череди пастуха.
У перший день поливав їхнім дощем, бив градами. Третина череди загинула.
У другий день послав Березень на роботу бури. Засвистіли вітри – розметали овець і кіз по скелях і ущелинам. Пропала ще третина череди.
Під кінець напустив Березень лихоманку.
Ось скінчився останній призанятий день, прийшов весняний місяць Квітень. Зігрів землю, виростив траву, повіяв теплим вітерцем. Так до чого усе це пастухові? Адже залишилися у нього всього-на-всього коза так козел, баран так вівця. Із чого пастух почав, при тому й залишився.