Коли Бенедикт Бех був сислуманном у Скагафьерде, у Гримстунге жив священик, якого кликали Гримольв. У нього був звичай спати влітку у передній, а пастушкові він велів спати поруч із собою, щоб вчасно будити його для роботи.
А влітку у один недільний ранок священик рано розбудив хлопчика, попросив його швидко одягтися й сказав:
- До того, як підеш пасти овець, збігай на сусідній хутір і передай, що я прошу, щоб скоріше оголосили про мою хворобу, і тому я не зможу сьогодні зробити богослужіння.
Потім він вибіг, а хлопчик одягся. А коли він вийшов, то побачив, що священик, пригнувшись, щось робить на цвинтар. Тоді хлопчик побіг своєї дорогою, і вона пролягала повз церкву, у якій не було священика. Але коли церква заслонила його, хлопчикові стало цікаво довідатися, що робив священик, і він сховався у церкві.
Тоді він почув, що священик з кимсь розмовляє й що священик запитав:
- Як ти швидкий?
Відповіддю було:
- Як кінь на скаку.
- Спочивай, – сказав священик.
Потім священик покликав когось іншого й запитав, як він швидкий.
- Як птах у польоті, – відповів той.
- Спочивай, – сказав священик.
Тоді хлопчик зрозумів, що священик викликає примару.
Тоді священик покликав третього й запитав, як він швидкий.
- Як людська думка, – відповів той.
- Піднімайся, – сказав священик.
Потім, коли він підняв примару, нагодував його й підкорив собі, хлопчик почув, як примара запитала:
- Що мені робити?
Тоді священик сказав:
- Відправляйся на північ у Скагафьерд; сьогодні сислуманн Бенедикт буде переправлятися через озеро Йерадсветн; будь тоді напоготові й утопи його.
Хлопчик не став більше чекати й побіг що було сили виконувати доручення, а днем Бенедикт втопив у озері Йерадсветн.