Давним-давно жили у своєму королівстві король із королевою, і там же жили у своєму домішці мужик з бабою. Та ось королева занедужала й умерла. Король не став більше одружитися й правил державою за допомогою радника й сина. Крім сина, у короля були дві дочки. А у мужика з бабою були три дочки й жодного сина. Ростили-Ростили мужик з бабою своїх дочок, а ті виросли такими ледарками, яких світло не бачив. Зрозуміло, що батько з матір'ю були незадоволені, але злагодити з дочками вони не могли. Та ось задумали дочки позбутися батьків і пожити без них собі на втіху. Одного разу ввечері побрали вони отрутного зілля й підмішали батькам у кашу, так так щедро підмішали, що ті заснули й більше не прокинулися. Тепер сестри могли цілими днями бити байдики і є без попиту, чого тільки захочеться. Жили вони не тужили, але ось скінчилися у них усі припаси. Стали сестри рада тримати, як далі годуватися. Знали вони, що у короля є велика череда, а у череді — бик, якому ціни немає.
Вистежили сестри королівська череда, піймали бика, пригнали до себе додому й закололи. Тим часом королівський пастух кинувся кращого бика й доклав королеві про його пропажу. Король наказав своєму радникові відправитися до мужицьких дочок і розвідати, не у них чи бик. Він відразу запідозрив, що це вони його украли. Приходить радник до їхнього будинку й застає сестер на ґанку. Коштують вони так посміюються, а потім велять молодшої піти подивитися, чи готове вариво. - Готове, — говорить вона, повернувшись. Тоді сестри запрошують радника у будинок і саджають його ближче до вогнища. Дивиться радник — у казані у них варяться лише кості від пікші. Сестри сідають за стіл і його запрошують, але радник від їжі відмовився, попрощався з ними й пішов до дверей. Тільки він ступив за поріг, як піднявся такий буран, що колом стемніло й дороги стало не видне. А сестри отут як отут, підійшли вони до радника й говорять: — Проведи ніч зі старшою сестрою, а то ми виженемо тебе з будинку й ти загинеш у бурані. Не сподобалося радникові ні те, ні інше, але йти у буран він побоявся й тому погодився провести ніч зі старшою сестрою, сподіваючись, що ніхто про це не довідається. Як пройшла ніч, нічого не говориться, тільки прокинувся радник на світанку й бачить, що сестер у будинку немає. Устав він і відправився у шлях. Ось підходить він до широкої ріки й бачить на березі ялик. Праг він переплисти ріку на ялику й почав зіштовхувати його у воду.
Раптом звідки не візьмися з'явилися сестри зі свічею. - Що це ти, радник, копаєшся у струмка у кориті із золою? - запитують вони й сміються. Дивиться радник — і правда: коштує він у струмка, а у руках у нього корито із золою. Сестри над ним регочуть-заливаються, а потім і говорять: — Обіцяй одружитися на сестрі, з якої провів ніч, а то ми тебе вб'ємо. Не посмів радник суперечити й обіцяв одружитися на старшій сестрі. Тоді мужицькі дочки відпустили його додому, і він сказав королеві, що потрапив у буран, ночував під відкритим небом, а до мужицьких дочок так і не добрався. Король залишився незадоволений його походом. Покликав він сина й говорить: — Син мій, сходь до них сам і розвідай, немає чи у них мого бика. Важко мені примиритися з його пропажею. Та відправився королівський син до мужицьких дочок. Приходить він до їхнього будинку й застає сестер на ґанку. Вони наказують молодшої піти подивитися, чи готове вариво. - Готове, — говорить вона, повернувшись. Тоді сестри запрошують королівського сина у будинок і теж саджають у самого вогнища. Сіл королевич і бачить: варяться у казані лише голі риб'ячі кістки.
Стали сестри його пригощати, але він від їжі відмовився й зібрався додому. Тільки королевич ступив за поріг, як налетів ураган із градами. А сестри отут як отут: — Проведи ніч із середньою сестрою, — говорять вони, — а то ми тебе виженемо й ти загинеш. А далі усе було так само, як з радником. Ранком сестри кудись зникли, а королівський син прокинувся й відправився додому. Підійшов він до бурхливого потоку, побачив ялик і розв'язав переправитися на ньому на інший берег, але отут з'явилися сестри зі свічею й підняли його на сміх. - Хіба гідно королівського сина копатися у струмка у кориті із золою! - сказали вони. Здивувався королевич, однак бачить: правду вони говорять, і зрозумів, що отут не обійшлося без чаклунства. - А тепер, — говорять мужицькі дочки, — обіцяй одружитися на тій, з якої провів ніч, інакше ми тебе вб'ємо! Не насмілився королевич суперечити й обіцяв одружитися на середній сестрі. А потім він повернувся додому й сказав королеві, що ночував під відкритим небом, а до сестер не міг добратися через непогоду. - Обоє ваші походу скінчилися невдало, але так залишати справу не можна, — сказав король. - Прийде вам разом піти до мужицьких дочок.
Радник і королевич затялися. - Однаково, — говорять, — нічого із цього не вийде. Розсердився король і розв'язав іти сам. Ось підходить він до мужицького будинку, а сестри сидять на ґанку так посміюються. Посилають вони молодшу сестру подивитися, чи готове вариво. - Готове, — говорить вона, повернувшись. Тоді сестри запрошують короля у будинок і саджають на камінь у вогнища. Він сідає й бачить, що у казані у них варяться лише кості від пікші. Здивувався король — адже він не сумнівався, що побачить там м'ясо свого бика. Стали сестри пригощати короля варивом, але він їсти не захотів, а попрощався й зібрався додому. Відкрив він двері, а за порогом гроза лютує, довелося королеві знову закрити двері. Отут сестри підійшли до нього й говорять: — Вибирай, король, що тобі більше по душі: прагнеш, проведи сьогодні ніч із молодшою сестрою, а немає — так іди й нарікай на себе, у таку грозу й з життям попрощатися недовго. Король, зрозуміло, віддав перевагу провести ніч із мужицькою дочкою. Як пройшла ніч, про те нічого не говориться, а тільки прокинувся король затемна й побачив, що сестер у будинку немає. Тоді він швидко одягся й пішов ладь. Дивиться — спереду величезне озеро зі скелястими берегами, а глибина невелика — йому по груди.
Відшукав король на березі ціпок і пішов через озеро вбрід. Іде він, а озеро з кожним кроком усе глибше й глибше стає. Отут звідки не візьмися сестри зі свічею, дивляться на нього й сміються. - Не по-корольовськи ти поводишся у чужому будинку! - говорять вони. - Навіщо ти схопив колотівку так заліз у чан із сироваткою? Ось уже не думали, що король міг так зробити! Побачив король, що вони праві, і почервонів від сорому. А сестри говорять: — Ось що, король, обіцяй побрати у дружин ту, з якої провів ніч, а то ми утопимо тебе у цій сироватці! Не посмів король відмовитися, обіцяв одружитися на мужицькій дочці. Тоді сестри відпустили його, і він повернувся до себе у палац. Зізналися один одному король, радник і королівський син, яка з кожним з них приключилася історія, і зрозуміли, що риб'ячі кістки були насправді бичачим м'ясом, так робити нема чого. Поїхали вони за сестрами й привезли їх у палац. А там зіграли весілля, і кожний побрав у дружин ту сестру, з якої провів ніч. Зажили вони тихо й мирно. Королівський син правил країною після кончини свого батька й дожив до глибокої старості. На цьому казці кінець.