У молодості у мене були землі й незліченні багатства. Життя моя текла у повному спокої й достатку, поки не з'явилися три відьми й не розорили мене дочиста. Тоді я вийшов на більшу дорогу й став знаменитим розбійником, самим знаменитим у всьому Ірландському королівстві — Чорним Злодієм.
Отож, ці три відьми були дочками короля, який правил у той час у Ейре. Удень це були самі чарівні дівчата у всьому королівстві, а вночі, по заклинанню злого чарівника, вони зверталися у три мерзенних відьом.
Та так вийшло, що, ще перше ніж мені втратити усе своє майно й вийти на більшу дорогу, я віддав наказ моїм слугам запасти торфу на цілих сім років — нарізати його й принести до мене. Біля будинку мого виросла величезна купа, така більша, немов теперішня чорна гора. Та ось одного разу вночі — це трапилося після напівночі — вертаюся я з гулянки додому й що ж бачу: три страшенні відьми вистачають із моєї купи торф, кидають його у три кошики, звалюють кошика на спини й несуть його. Так вони у ту зиму й тягали мій торф, поки весь не перетаскали.
На інший рік я знову зробив запас торфу на сім років, але відьми з'явилися знову й прийнялися його розтаскувати. Тоді якось уночі я підстеріг їх, почекав, поки вони наповнять кошики, і пішов за ними слідом до самих пагорбів. Я помітив, як вони спустилися у підземну галерею під скелями на глибині ста двадцяти футів. Заглянувши вниз, я побачив, що там палає вогонь і відьми варять у величезному казані цілу тушу вола. Я оглянувся по сторонах, щоб знайти, чому б запустити у них, і, помітивши біля самого входу у підземелля величезний валун, став штовхати й котити його, поки він не звалився прямо на відьом. Валун розбив горщик і розплескав по золі весь бульйон.
Я пустився бігти, але три відьми незабаром нагнали мене. Щоб урятуватися від них, я вліз на височенне дерево, але вони мене помітили, зупинилися внизу й сталі розглядати мене крізь галузі. Старша із трьох відьом перетворила середню у гостру сокиру, а молодшу у люту гончу собаку. Потім схопила сокиру й стала підрублювати під мною дерево.
З першого удару відьма перерубала стовбур дерева на цілу третина. Вона вдарила сокирою у другий раз і перерубала ще на другу третину. Нарешті замахнулася для третього й останнього удару… але отут саме прокричав півень, і у мене на очах сокира перетворилася у гарненьку дівчину, відьма, яка рубала дерево, у іншу гарненьку дівчину, а люта гонча — у третю. Сестри узялися за руки й пішли ладь, щасливі й безневинні на вид, як будь-які три дівчата у королівстві Ейре.
- Ну, — сказав Чорний Злодій королеві Коналу, — хіба я не був тоді ближче до смерті, чому цей юнак зараз?
- Мабуть, був, — погодився король. - Ну що ж, замість нього піде його брат! Масло саме кипить, так що не варто відкладати.
- Та Усе-таки, — сказав Чорний Злодій, — одного разу я був до смерті ближче, чому він у цю хвилину.
- Послухаємо твою історію, — мовив король Конал, — і, якщо ти й насправді був ближче до смерті, чому він, ми відпустимо на волю й другого молодця.
Та Чорний Злодій почав свою другу історію.