Чули ви приказку: що легко дістається, легко й губиться? Про це вам і казка розповість.
Жив горобець у гнізді на самому верху стіни. Одного разу він полетів у степ за водою й кормом. Раптом вітер приніс із бавовняного поля бавовняне насіннячка й упустив його на землю. Горобець схопив його дзьобом і приніс до себе у гніздо, показав птахам-сусідам і запитує:
- Що це таке?
- Це бавовняне насіннячка.
- А для чого воно? Птаха відповіли:
- Його саджають у землю. - виростає паросток; на ньому визрівають бавовняні коробочки. Коробочки ці ламають, дістають із них бавовна, спрядуть бавовну - вийде нитка; витчуть нитки - вийде полотно; пофарбують полотно, стане воно ошатним, і зшиють із нього для нас із вами каптани.
Горобець дуже зрадів, побрав бавовняне насіннячка й полетів на поле. Бачить - селянин копає землю, збирається щось сіяти.
- Сей-цей! Ось це посій! Половина тобі, половина мені! - закричав селянинові горобець.
Погодився селянин. Посіяв насіннячка; воно піднялося й дозріло. Селянин зламав коробочки й розділила бавовна нарівно: половину собі, половину горобцеві.
Горобець дуже зрадів. Побрала бавовна й полетіла до прядабоника:
- Пасма-Пасма! Ось це спряди! Половину тобі, половину мені!
Погодився прядабоник, спряв нитки, намотав на ціпки - половину побрав собі, половину віддав горобцеві.
Горобець дуже зрадів, побрав нитки й полетів до ткача:
- Тчи-Тчи! Ось це сотки! Половину тобі, половину мені!
Погодився ткач, виткав полотно, побрав собі свою частку, а частку горобця віддав йому.
Зрадів горобець, побрав полотно, полетів до фарбаря:
- Крась-Крась! Ось це пофарбуй! Половина тобі, половина мені!
Погодився фарбар, пофарбував полотно у блакитний колір і повісив на мотузку сушитися.
Горобець прилетів, побачив полотно й подумав:
“ Бах-Бах! Який гарний колір! Жалко таке гарне полотно віддати фарбареві. Заберу-но я всі собі!” - Спустився, побрав у дзьоб матерію й полетів.
Фарбар побачив це, погнався за горобцем, закричав:
- Агов, горобець! Хіба не ти говорив: половина тобі, половина мені? Де ж моя частина?!
- Хто сказав? Хто зробив? - цвірінькнув у відповідь горобець і полетів до кравця.
- Ший-Ший! Ось це зший! Половина тобі, половина мені!
Кравець зшив два гарні каптани й повісив їх на вішалці у дверей. Побачив горобець каптани й подумав:
"Хіба не шкода віддати кравцю такі гарні каптани? Вони обоє мені придадуться!"
Він підлетів, схопив дзьобом обоє каптана й піднявся у повітря.
Кравець закричав:
- Хіба не ти говорив: один мені, а іншої тобі? Горобець цвірінькнув:
- Агов, дядько! Хто сказав? Хто зробив? Горобець побрав каптани й приніс їхньому муллі.
- Агов, мулла, - сказав він, - я прагну залишити у тебе на час ці два каптани. Коли стане холодно, я знову прилечу: один каптан залишу тобі, а іншої поберу собі.
Мулла погодився:
- Добре, я їх збережу. Коли стане холодно, один сам надягну, а іншої віддам тобі.
Мулла побрав каптани, а коли горобець полетів, подумав: "Хіба не шкода віддати такі гарні каптани якомусь горобцеві? Вони обоє мені придадуться!"
Пройшло багато днів. Почалися холоди. Горобець згадав про свої каптани й прилетів до мулли. Коли мулла побачив, що летить горобець, він став читати молитву - намаз. Чекав-Чекав горобець, поки мулла скінчить молитися, - насилу дочекався. А потім говорить:
- Мулла, мулла, Дай-но мені мій каптан.
- Який каптан? - здивувався мулла. Горобець зацвірінчав:
- Я залишив тобі на час два каптани. Хіба не ти говорив: один тобі, а іншої мені?
- Хто сказав? Хто зробив? - запитав мулла.
Горобець заплакав:
- Стає холодно. Я простуджуся!
- Не турбуйся. Я прочитаю молитву, і тобі не буде холодно! - відповів мулла.
- Але мені потрібний мій каптан, а не молитва! - запищав горобець.
Але мулла не став його слухати й знову став читати молитви.
Три дні кружлявся горобець над будинком мулли, нарешті, побачив: вийшов мулла із дверей, наблизився до водойми й став стирати каптани. Виправ і повісив на мотузку сушитися. Горобець відразу ж підлетів, схопив дзьобом каптани й був такий.
- Агов, горобець! Куди ти несеш каптани?! - закричав мулла. - Хіба не ти говорив: один залишиться мені, а іншої ти побереш собі?
Горобець зацвірінчав у відповідь:
- Хто сказав? Хто зробив? Мулла закричав ще голосніше:
- Настали холоду! Я змерзну без каптана! Горобець засміявся:
- Не турбуйся! Я прочитаю молитву, і тобі не буде холодно!
Так сказав горобець і полетів. Потім він розв'язав продати каптани на базарі й купити на зиму корму. Він полетів у місто, але по дорозі почався сабоний буран: подув вітер і вирвав у горобця із дзьоба обоє каптана. Погнався за каптанами горобець, але так і не зміг їх наздогнати.
А вітер приніс один каптан до будинку кравця, який шив каптани, а інший каптан приніс до будинку фарбаря, який красив полотно. А горобець, який не сіяв, не пряв, не ткав і не шив, нічого не одержав!
Ми нагору пішли - там борошно знайшли, Ми вниз пішли - тісто знайшли. Ось і вся наша казка.