За старих часів жила одна торговельна людина. У нього був син. Якось раз зібрався торговець їхати у місто на базар. Син попросив батька купити для нього золотий ніж. Батько обіцяв виконати прохання сина. Приїхав купець у місто, розшукав найкращого майстра й замовив йому зробити золотий ніж. Скоро ніж був готовий. Купець побрав його, справив усі свої торговельні справи й поїхав додому. У шляху на нього напали сорок розбійників. Вони вбили купця й побрали його майно. А коли стали ділити усе між собою, то відбулася суперечка через ніж. Ніж усім сподобався, і ніхто не бажав поступитися його іншому. Довго вони сперечалися, і нарешті один з розбійників сказав:
- Не слід нам сваритися через якийсь ніж, по ньому нас можуть розшукати. Залишимо його у груди вбитого.
Усе погодилися із цим охоче. Устромили золотий ніж у груди вбитого купця й розійшлися по будинках.
Сумна звістка дійшла до сина. Він негайно ж відправився у пошуки й через якийсь час знайшов батька. Витягся він ніж із грудей батька, а труп його схоронив.
Через два роки син купця зубожів і став займатися хліборобством. У цей час у аул приїхав намісник хана. Він колись був знаком із загиблим купцем. Та ось зараз він розв'язав провідати друга, довідатися про його здоров'я. У аулі розповіли, що купець умер два роки тому, а син його живе дуже погано й займається хліборобством. Гість побажав бачити сина свого друга й відправився до нього. Той тепло прийняв намісника, зарізав бардна й довго розмовляв з ним. Ранком гість став збиратися додому. Син купця згадав про золотий ніж і сказав гостеві:
- У мене є золотий ніж. Я прагну його подарувати вам на згадку про батька.
Та він дістав ніж. Гість оглянув уважно ніж і сказав:
- Скажу тобі три ради: по-перше, ніколи не говори своїх таємниць дружині; по-друге, ніколи ні з ким не сперечайся; по-третє, нікому не показуй цього ножа.
Купецький син обіцяв пам'ятати ці ради й виконувати їх у точності.
Гість виїхав. Купецький син відправився на баштани подивитися, як ростуть кавуни. Він побачив багато кавунів. На кожному стеблі росло по два кавуни, що по народних прикметах уважалося дурною ознакою. Щоб запобігти лиху, треба за звичаєм принести у жертву барана і його м'ясом почастувати сусідів.
Повернувся купецький син з баштанів, розповів усе дружині й зібрався на базар за бараном. Але дружина зупинила його:
- Не квапся на базар, встигнеш!..
Дружина давно була знайома з однією людиною. Вона таємно від чоловіка зустрічалася з ним. Та тепер усе розповіла йому про кавуни й про те, що чоловік іде на базар за бараном.
- Коли чоловік з'явиться на базарі, - сказала вона, - ти запитай його, навіщо він прийшов? Та коли він розповість про усе, ти скажи йому: «Хіба у такої людини можуть кавуни рости попарно?» Тоді він тобі відповість: якщо у нього виросли кавуни попарно, те ти поступишся йому свою дружину. А ти на це скажи: а якщо не попарно, те ти поступишся свою дружину.
Після такої змови коханець відправився на базар. Там він зустрів купецького сина й запитав його, навіщо він приїхав на базар?
- Прагну купити барана, - сказав син купця.
- Навіщо тобі баран?
- У мене виросли кавуни попарно, і я прагну принести у жертву барана й почастувати сусідів, - сказав купецький син.
- Хіба у такої людини можуть рости кавуни попарно?, - здивувало,? коханець.
- Підемо подивимося, - сказав купецький син.- Якщо у мене кавуни вродилися попарно, те ти даєш мені свою дружину, а якщо ні, те я тобі - свою.
Той погодився, і вони відправилися на баштани. А коли прийшли, то побачили на кожному стеблі тільки по одному кавуну. Та довелося купецькому синові поступитися свою дружину. Дружина, звичайно, була дуже задоволена. Це вона зрізала зі стебел по одному кавуну.
Ще гірше став жити купецький син. Згадав він про друга свого батька й пішов до нього за радою. Прийшов, розповів про всі витівки дружини й про свій несчастии. Той порадив силою привести у будинок дружину й подати скаргу ханові.
- Хан пошле тебе до мене, а я придумаю, як зробити краще, - сказав він.
Так купецький сь! н і зробив: привів свою дружину у аул і подав скаргу ханові. Скарга потрапила до того намісника, який давав йому ради й наставляння.
Намісник сказав:
- Я застромлю кіл, і хто з вас добіжить перший до кола й висмикне його, тому буде належати жінка.
А купецькому синові сказав, нехай він небагато приотстанет, і коли його супротивник підбіжить до кола, нехай обійме свою дружину.
Так і трапилося: для дозволу суперечки обоє чоловіка з'явилися до судді - намісникові. Суддя застромив кіл і велів, що сперечаються бігти наввипередки. Коли один схопив кіл, а іншої - жінку, суддя прокричав:
- Хто що схопив, нехай тем і володіє! Купецький син повинен був побрати дружину, а його суперник - ціпок.