За старих часів жив один хлопчик-пастух. Щодня він брав з будинку рис і ходив на берег ріки годувати вугра. Він підходив уводити, увести до ладу воді й кликав свого друга так:
Вугор, вугор, випливай! Я приніс тобі рис, Политий молоком!
При цих словах вугор виповзав зі своєї нори, піднімався наверх і їв
Мал. Потім він знову ховався до себе у нору.
Батько пастушка дивувався, тому це син усе худне. Іде у ліс - забирає із собою їду, а користі ніякого! Ось говорить він дружині:
- Чому наш син так схуд? Він адже щоранку бере із собою мал. Кому він його віддає?
Став батько стежити за сином. Одного разу бачить він: хлопчик відправився з вузликом на ріку. Ішов, ішов по берегу, зупинився й став присуджувати:
Вугор, вугор, випливай! Я приніс тобі рис, Политий молоком!
Батько повернувся додому, прийшов до дружини й говорить: - Тепер я знаю, чому наш син худне. Щодня він віддає свій рис річковому вугру.
Раз підпасок погнав своїх буйволів пастися на вершину пагорба. Обід цього разу він залишив будинку - так велів батько.
Поки його не було, батько побрав рис і пішов на ріку.
Вийшов на берег і крикнув:
Вугор, вугор, Вилазь із нори, Я приніс тобі рис1Вугру захотілося їсти - він і виплив. Тільки він прийнявся за рис, батько вдарив його кинджалом і розрубив навпіл. Потім відніс м'ясо додому, зварив його, половину з'їв сам, а іншу поклав у рис своєму синові.
Хлопчик повернувся, загнав буйволів у хлів, увійшов у будинок і запитав:
- Де мій рис?
- На полку, - відповідає йому батько.
Син побрав рис - бачить, там половина вугра лежить. Він не став його є, побрав з горщика іншого рису й побіг на берег ріки. Там він довго кликав свого друга, але вугор не показувався. Пастушок подумав: "Може, це мого вугра поклали мені у рис?"Похнюпивши голову, пішов він додому, піднявся у хатину, зняв зі стіни гаманець, наповнений бусинками, і став їх виймати одну за іншою. Та коли всі бусинки були у нього у кулаку, він сказав батькові:
- Я піду.
Хлопчик з будинку, а батько за ним. Тільки батько його нажене - він кине на землю бусинку. Батько відразу відстає: підбирає їх.
Нарешті прийшов пастушок до великого каменю, осту-новился й сказав: Камінь звучний, Камінь манливий, Камінь із печери, Розкрийся! Пусти мене до себе!
Камінь розкрився, хлопчик стрибнув усередину-немов його й не було. Батько праг удержати сина, схопив було його за волосся, але той вирвався. Батько став кричати:
Камінь звучний, Камінь манливий, Камінь із печери, Відкрийся! Поверни мого сина!
Але камінь не розкривався, і батькові довелося повернутися додому. Ранком він прийшов на те ж місце з долотом і став довбати камінь. Розколов його, дивиться, а сина там немає. Тільки вилетіла назовні пари голубів і кричить:
- Сепу, ку, ку! Сепу, ку, ку!