Розповідають, що один дату позичив якось грошей селянинові по імені Поттала. Пройшло вже чимало часу, а Поттала усе не віддавав гроші. Дату прийшов до нього за боргом, а Поттала йому говорить:
- Мені поки нема чим розплатитися. Ось одержу я борг із однієї людини - тоді справа інше. Не чи зайдеш ти через чотири дні, пан мій? Через чотири дні Поттала раптом згадав: "Сьогодні прийде дату!" Він поклав у горщик рибу, а коли вона зварилася, витягся її із супу й кинув замість неї сокира.
Коли прийшов дату, Поттала став пригощати його рисом. Він зачерпнув з горщика суп і полив їм мал. Дату запитав:
- Чому це ти заправляв суп, що у тебе вийшов такий густий навар? Поттала відповів:
- Тільки ось цією сокирою й більше нічим. Поїли вони, дату запитує:
- Ну як, дістав ти грошей?
- Немає ще, - відповідає Поттала. Тоді дату сказав:
- Прагнеш, я прийму на сплату боргу ось ця сокира? Поттала йому у відповідь:
- Як тобі завгодно, пан!
Дату побрала сокира й пішла додому. Удома він велів зварити сокира, а супом полити мал. Суп вийшов - вода водою. Дату повернувся із сокирою у руках до Піт-Талі й говорить:
- Ти ошуканець, Поттала.
- Ти адже сам пробував мій суп із сокири, я туди нічого більше не клав, - відповідає Поттала.
Розсердився дату, сказав:
- Мені не потрібний твоя сокира. Віддавай мої гроші! А Поттала йому:
- Приходь через три дні, мені потрібно одержати борг.
- Ну, добре, - погодився дату.
Пройшло три дні, він знову прийшов за боргом. Підходить уводити, увести до ладу будинку й відразу запитує:
- Ну, де мої гроші, Поттала? А Поттала знову:
- Я поки не дістав грошей, пан мій!
- Ну й ошуканець ти, Поттала! Добре, піду додому, - говорить дату. Поттала його зупинив:
- Почекай, пан, сідай, спочатку поїмо. Дату погодився. Ось Поттала побрав сумпитан, випустив з нього стрілу убік моря й сказав:
- Дикі качки у море! Поранена у око, ляж у південній кімнаті! Випустив ще одну стрілу, сказав:
- Поранена у крило, ляж у середній кімнаті! Вистрілив втретє:
- Поранена у бік, ляж у кут близько вогнища!
Почекав небагато - і ввійшов у будинок разом з дату. Бачать вони: у куті близько вогнища лежить одна качка, у середній кімнаті - інша, у південній кімнаті - третя. Поттала побрав цих качок і зажарив.
- Звідки узялися ці качки? - ніяк не зрозуміє дату.
- Я сиджу будинку так постреливаю качок, що літають над морем, ось із цього
Сумпитана, - відповідає йому Поттала.
- Прагнеш, віддай мені замість грошей цей сумпитан, - запропонував дату.
- Якщо тобі завгодно, пан мій, - відповів Поттала.
Побрав дату сумпитан і пішов додому. Удома він випустив стрілу із сумпитана убік моря й сказав:
- Поранена у око, лягай у південній кімнаті! Вистрілив знову:
- Підбите крило, ляж у середній кімнаті! Випустив третю стрілу:
- Прострелений бік, лягай у куті близько вогнища! Почекав небагато, пішов за видобутком - а будинку ниодной качки. Пішов дату до Поттале, кинув йому сумпитан і сказав:
- Ти усе обманюєш мене, Поттала. Поттала й оком не моргнув:
- Навіщо такі слова, пан мій? Хіба ти не бачив сам, як я стріляв із сумпитана, а потім ми знайшли трьох качок?
Дату заткнув вуха:
- Віддавай мої гроші!
- Не зайдеш чи за боргом через два дні? - сказав йому Поттала. Пройшло два дні, Поттала пам'ятає: повинен прийти дату. Ось піймав він собаку й запхав їй у зад з півдюжини монет. Дату прийшов і запитує:
- Будеш платити свій борг? Поттала відповідає йому:
- Мені платити нема чим, просив я назад свої грошики, так ось не допросився.
- Ти знову морочиш мені голову, Поттала. Ну, добре, вибачай. - сказав дату.
- Присядь на хвилинку, пан мій, співай спочатку із мною, - став його просити Поттала.
Після їжі Поттала наказав рабові:
- Постелі-но тут ось цю циновку! Розстелили перед ними циновку. Поттала підкликав.
Собаку й дав їй поїсти. Потім він надавив їй на живіт, і з-під хвоста у неї посипалися монети. Побачивши це чудо, дату сказав:
- Віддай мені цей собаку, що ходить грішми, і я вибачу тобі твій борг.
- Як тобі завгодно, пан мій, - відповів Поттала.
Дату пішов додому, тягнучи за собою собаку. Удома він нагодував її досита, розстелив циновку й став давити чудесному собаці живіт. Але гроші не показувалися. Дату відвів собаку назад до Поттале й сказав:
- Спритно ти вмієш обманювати, Поттала. Тепер замість грошей я поберу до себе у будинок тебе самого.
- Корюся тобі, пан мій, я адже твій боржник, - відповів Поттала. Ось дату привів Потталу до свого будинку й прив'язав до дерева, щоб його
Спалити. Потім він піднявся у будинок поїсти. У цей час повз проходив якийсь горбань.
- Навіщо тебе прив'язали тут, Поттала? - запитав він. Поттала відповів:
- Поки мене не прив'язали до цього дерева, я був горбатим, як ти, а тепер спина моя випрямилася.
- Я теж прагну, щоб у мене була пряма спина! - закричав горбань.
- Коли так, ставай на моє місце, - сказав Поттала.
Горбань розв'язав мотузку, а Поттала прикрутив до: дереву його самого. Скоро дату вийшов з будинку палити Потталу.
- Зараз я тебе спалю, Поттала, - присуджував він, - ти мій боржник, ти мене увесь час обманював.
Тепер тобі більше не прийде треба мною сміятися! Горбань закричав;- Я не Поттала, пан мій! Поттала втік!
- Ти завжди норовив обдурити мене, Поттала. Однаково я тебе спалю. Немає тобі більше пощади, - сказав дату й спалив горбаня.
А тим часом Поттала пішов у ліс, щоб розчистити ділянка землі під поле. Пройшли місяці, засіяне їм поле дало врожай, і Поттала повернувся у своє село з рисом. Увечері він пішов до дату. Коли Поттала став перед ним, дату дуже здивувався й сказав:
- Е, так адже це Поттала. Хіба ти ще живий - адже я спалив тебе? Поттала сказав:
- Коли ти мене спалив, пан, я потрапив на той світло й там зустрілося зі своїми предками.
- Мені теж хочеться побачити своїх предків. Будь ласка, спали й мене, Поттала, щоб я міг з ними зустрітися.
Та Поттала відповів:
- Якщо тобі завгодно, пан мій.
Наказав дату своїм слугам принести дров і скласти їх у купу, а Поттала підпалило багаття. Коли полум'я розгорілося, дату стрибнув у багаття й згорів.