Жив колись рибалка по імені Ки Бенер, що значить "Прямій". Будинок його стояв на самому березі моря. Щодня ходив Ки Бенер ловити рибу, але удачі йому не було. Чому? Так просто тому, що гачок у нього був не зігнутий, а прямій, так що риба з'їдала черв'яка й преспокійно спливала. Чи то Ки Бенер не знав, що прямим гачком риби не піймати, чи то просто риб підгодовував. А може бути, він уважав, що раз його кличуть Прямій, те й гачок його повинен бути прямим. Сім років вудив Ки Бенер рибу, а її ставало усе більше й більше.
Нарешті помітив це й риб'ячий раджа. Дуже здивувався він і подумав: "Чому так багато стало у мене підданих? Адже геть скільки їх розвелося!" Зібрав раджа весь свій риб'ячий народ і став розпитувати. А риби у один голос відповідають:
- Про пан наш, щодня нас годує рибалка, який живе на березі моря.
- Як його ім'я?-запитав риб'ячий раджа.
- Ки Бенер.
- У такому випадку ми повинні віддячити його, - сказав риб'ячий раджа. Він покликав більшу рибу й велів їй проковтнути алмаз, великий як плід дерева, і коли Ки Бенер прийде, як звичайно, на берег, підплисти ближче й вчепитися за гачок. Усі так і відбулося: коли Ки Бенер відчув на гачку вага величезної риби, він потяг її. Та які ж були його здивування й радість, коли він побачив, що на його гачку б'ється більша жирна риба! Ки Бенер відніс її додому й сказав дружині:
- Накопай скоріше мені черв'яків. Подивися, яку більшу рибу я піймав. Але є її ми не будемо.
- Чому не будемо?-здивувалася дружина.
- Не супереч мені, а роби так, як я велю, - відповідав Ки Бенер.
Знову Ки Бенер відправився до моря. Більшу рибу він ніс у кошику. Дійшовши до місця на березі, де звичайно вудив, він сіл і став чекати, сам не знаючи чого. Через якийсь час Ки Бенер побачив у море гарний вітрабоний човен. Став кликати у весь голос хазяїна човна, і той, почувши лемент, пристав до берега.
- Хей, навіщо ти мене покликав? - запитав він Ки Бенера.
- Друг, я піймав більшу рибу. Для мене вона занадто велика, і я прагну подарувати її раджі країни Аласпен-Тас. Допоможи мені, будь ласка, відвезти йому.
- Добре, давай її сюди, - погодився човняр.
- Скажи тільки, що це подарунок від Ки Бенера, рибалки, який живе на березі моря. Може бути, раджа побажає нагородити мене смачними стравами й одягом.
Приплив човен у Аласпентас, і човняр поніс раджі подарунок Ки Бенера. У той день раджа саме зібрав усіх слуг і рабів, щоб віддати їм наказу із приводу свята, яке думав улаштувати через кілька днів. Дуже здивувалися всі несподіваній появі чужоземця й ще більше - величезній рибі, яку він приніс раджі.
- Звідки ти, як твоє ім'я й за якою потребою ти прибув до нас?-запитав раджа.
- Пан мій, твій раб - із країни Удару Биру, і ім'я твоєму рабові -
Сетиа. А прибув я сюди на прохання рибалки Ки Бенера моря, що живе на березі.
- Чому Ки Бенер просив тебе про цей?-запитав раджа.
- Тому що він прагне принести у дарунок тобі цю рибу, - відповів Сетиа. Хоч і здивувався раджа подарунку від незнайомого рибалки, свого подиву
Він не виявив. "Хто знає - може бути, так визначене долею", - подумав він і наказав одному зі своїх рабів розрізати рибу. Та що ж вони побачили усередині? Величезний блискаючий алмаз! Раджа надивитися не міг на камінь і нарешті сказав човняру:
- Хей, човняр, я радий був одержати цю рибу й прагну віддячити рибалки.
Він наказав наповнити сім кошиків рисом, одягом, різними товарами й грішми. З усім цим човняр вернувся до Ки Бенеру. Дуже обрадувалися Ки Бенер із дружиною, що несподівано одержали стільки всякого добра. Купили собі землю, худобу, домашній птаха й побудували великий і гарний будинок.
Став Ки Бенер самою багатою й відомою людиною у себе у країні. Почув про нього раджа його рідної землі, загорівся чорною заздрістю й розв'язав погубити його. Викликав він Ки Бенера й запитує:
- Хей, Ки Бенер, звідки у тебе таке багатство?
- Це подарунок раджі Аласпентаса, пан мій, - відповів Ки Бенер. Тоді раджа сказав:
- Колись я послав людей у Аласпентас за ста тисячами голок, однак
По дорозі назад мої посланці втопили у море. Наказую тобі знайти потоплені голки. Не зможеш - відрубаю тобі голову. А тепер іди. Горі лягло на душу Ки Бенера. Він пішов на берег моря, де раніше сидів з вудкою, і став лити горючі сльози.
Підплив раджа риб і запитав у Ки Бенера, про що він плаче. Ки Бенер розповів.
- Не плач, Ки Бенер, я тобі допоможу, - утішив його риб'ячий раджа.
Наказав володар риб своїм підданим шукати сто тисяч голок. Пройшло небагато часу, і всі голки були зібрані, - адже риби легко знайдуть що завгодно у рідній стихії.
Ки Бенер побрав голки й відніс раджі. Дуже незадоволений був раджа, що Ки Бенеру вдалося виконати його наказ, і став шукати інший спосіб погубити його. Тепер він повелів Ки Бенеру відшукати у море зелений меч. Засумував Ки Бенер і знову пішов, заливаючись сльозами, на берег моря. Знову підплив до нього раджа риб і запитав:
- Хей, Ки Бенер, чому ти знову плачеш?
- Про добра риба, мій раджа наказав відшукати у море меч зеленого кольору. Але як мені знайти його? Адже море таке глибоке!
- Якщо у цьому твоє лихо, то не про що тобі горювати. Я знаю, де зелений
Меч: його опікує крокодил. Стань на голів моїм підданим, і вони відвезуть тебе до нього.
Ки Бенер зробив, як йому було сказано, - став рибам на голів, і вони доправили його до місця, де жив крокодил. Раджа риб уже був там. Дуже здивувався крокодил і запитав у раджі риб:
- Хей, кого ви привели сюди? Якщо ока мої мене не обманюють, це людей. Що йому тут потрібно?
Раджа риб відповів:
- Раджа наказав цій людині добути зелений меч, інакше йому відрубають голову.
Пошкодував крокодил Ки Бенера й дав йому зелений меч зі словами:
- Передай своєму раджі, що у майбутній вівторок я чекаю його до себе у гості. Я влаштую йому гідну зустріч.
Ки Бенер повернувся до свого раджі із зеленим мечем. Раджа несказанно зрадів - адже у мечі цьому ззклю -
Чалась чарівна сила. Він обдарив Ки Бенера різними дорогими речами, і той, задоволений, вернувся до себе додому. Багатство його ще більше помножилося.
У вівторок раджа разом зі свитою відправився до моря. З ними був і Ки Бенер. Тільки було ступив раджа у воду, як крокодил вцепився йому у ногу. Закричав раджа, волаючи про допомогу, але було вже пізно. Крокодил потяг його на дно, і раджа втопив. Усе злякалися, Ки Бенер жалував раджу, але багато раділи: нарешті злого раджі не стало! Візир підійшов до Ки Бенеру й сказав:
- Ки Бенер, тепер у нас немає більше раджі. Усе прагнуть, щоб раджів став ти. Що ти на це скажеш?
Спершу Ки Бенер розв'язав, що над ним сміються. Але коли всі стали його просити, він погодився. Так люди зробили простодушного Ки Бенера раджів, і трапилося це тільки тому, що Ки Бенер завжди був прямій і чесний.