Жили у лісі різні звірі. Усі б нічого, так з'явився по сусідству лев і обклав звірів даниною: зайці повинні йому живе зайчати принести, вовки - вовченяти, лисиці - чи-довелося скоритися: хто ж буде сперечатися із грізним левом!
Плачуть звірі, але відносять грізному леву своїх дитинчат. Ось настала черга лисицям живу данину леву відносити. Старий лис подумав-подумав і розв'язав: треба від жадібного лева позбутися. Пішов він до лева один. Лев побачив його й заричав:
- Ти чому так довго не йшов? Та ще голіруч смієш бути?
- Про могутній лев! Вів я тобі лисеняти свого, але у великого дерева зустрів мене інший лев і відібрав його.
- Куди ж він зник?
- Якщо ти бажатимеш устати й піти із мною, то я покаджу тобі, де ховається цей розбійник.
Ішли вони, ішли, і зупинився лис у великого дерева. Він підвів лев до глибокого колодязя, схованого під гілками, і говорить:
- Отут грабіжник! Підніми мене, і загля-ньому ми з тобою у колодязь. Лев підняв лиса, і вони заглянули у колодязь Там, у воді, побачили вони
Свої відбиття. Лев бьл нездогадливий, він подумав, що й справді у колод-це сидить інший лев і тримає лисеня. Розлютив він, відкинув лиса убік, а сам стрибнув у коло-дец. Там лев і захлинувся. Так звірі позбулися жадібного лева.