Безкриле гусеня

19-07-2016, 12:08 | Ительменські казки

Жило багато гусаків. Улітку всі вони вивели пташенят. Їхні діти дуже швидко стали рости. Один тільки гусеночек довго не може вирости. Його друзі вже більшими стали, почали літати. Він же не може літати, у нього немає пір'я на тілі, немає крил. Його мати й батько сабоно турбуються, адже наближається час летіти у теплі місця. Його товариші вже самі добувають їжу, а його усе ще батько й матір годують. Усі гусаки стали збиратися у політ, а у нього усе ще немає крил. Одного разу ранком усі гусаки зібралися й почали думати, як краще летіти. Самий старший гусак сказав:

- Усе завтра полетите.

Так і зробили. Наступного дня всі гусаки почали збиратися у дорогу. Батьки й матері зібрали своїх дітей і почали повчати, як треба летіти, щоб у дорозі не відставати. Усі гусаки веселі, тільки батько й мати безкриле гусеняти гірко плачуть. Їх адже дитя залишається, немає у нього крилець.

- Ви летите, – говорить гусеня-навіщо через мене тут мерзнути будете.

Ось усі гусаки піднялися, полетіли, тільки батьки безкрилого гусака залишилися.

- Ну, летите, мене не жалуйте. Піднялися гусаки. Їхнім же гусеня у озерці плаває й співає:

У мене немає крил, у мене немає тата, у мене немає мами.

Почули, батьки цю пісеньку своє гусеняти й повернулися.

- Навіщо повернулися? Летите, а то відстанете від товаришів через мене.

Знову полетіли вони, і знову гусеня почало співати ту ж пісеньку. Знову батьки повернулися. Із труднощами вони залишили своє гусеня. Так і залишилося гусеня один на озерці.

Плаває він по озерцю й співає:

У мене немає крил, у мене немає мами, у мене немає тата.

Співало гусеня так голосно, що його почула лисиця. Підійшла до озерця й говорить:

- Іди до мене, гусеночек, я тебе виховаю.

- Ні, я не піду до тебе, якщо навіть змерзну. Однаково ти мене з'їж.

- Нічого я не зроблю з тобою, ти ж мій племінник. Як не вмовляла лисиця гусеняти, він не послухав її. Лисиця дуже розсердилася й сказала:

- Однаково озеро змерзне, і я тебе піймаю й знімання. Та стала лисиця чекати, коли озерце змерзне. Ось уже зовсім маленьким озерце стало. Лисиця радіє.

Одного разу почув пісню гусеняти Кутх. Прийшов він до озера й запитує:

- Чому ти тут плаваєш, чому не полетів з товаришами?

Усе розповів йому гусеня: розповів, що у нього немає крил, що його прагне з'їсти лисиця. Шкода стало Кутху гусеняти, і побрав він його додому. Та почало гусеня жити у Кутха. Дуже швидко став він рости. Узимку у нього виросли крила. Навесні ж, коли потеплішало, став він відіграти біля будинку.

Одного разу ранком гусеня прокинулося й почув батьків, що летять. Обрадувалося гусеня й сказало Кутху:

- Я полечу батьків зустрічати.

Та полетів. Зустрів він батьків і став разом з ними жити, а Кутха вони не забували.

Зараз ви читаєте казку Безкриле гусеня