Як старий шайтанів перехитрив

20-08-2016, 09:53 | Інгуські казки

У підніжжя високої гори, на узліссі лісу, стояла маленька сакля, обмазана глиною, із плоским дахом, невеликими вікнами й низенькими дверима. У тій саклі жили старий з бабою. Дітей у них не було. Старий ходив у ліс на полювання, а баба за будинком смотрелаоднажди на світанку йшов старий лісом і під кущем побачив сплячого зайця, але пошкодував його й стріляти не став. Пішов він далі й у глибокій печері помітив ведмедицю з ведмежатами. Їх він теж не торкнув і пішов своєю дорогою.

А у тому лісі з деяких пор поселилися шайтани. Вони вважали ліс своїм, і їм не подобалося, що старий як хазяїн бродить по лісу й полює. Зібралися вони й вирішили вижити старого з лісу. Але як це зробити? Довго думали, але не могли нічого придумати. Нарешті самий старший шайтан, величезний, страшний, - кликали його Панк-Панк - сказав:

- Я вийду до нього й скажу: Я - Панк-Панк, найстрашніший серед шайтанів!

Давай, старий, боротися з тобою! Якщо ти мене побореш, то можеш і далі у нашому лісі полювати. А вуж якщо я тебе поборю - ти підеш звідси й більше ніколи у ліс не будеш приходити.

- Хитро ти придумав! - закричали шайтани.

Відшукав Панк-Панк старого у хащі, підійшов до нього й сказав:

- Я - Панк-Панк, найстрашніший серед шайтанів! Давай, старий, з тобою боротися! Якщо ти мене побореш, то можеш і далі у нашому лісі полювати. А вуж якщо я тебе поборю - ти підеш звідси й більше ніколи у наш ліс не будеш приходити.

- Добре, я згодний, - відповідає старий, - але тільки спочатку ти поборися з моїм молодшим братом, а то я боюся, що переламаю тобі всі ребра. Повів він страшного Панк-Панка до тієї печери, де помітив ведмедицю, і говорить:

- Мій молодший брат живе у цій печері. Зайди до нього й поборися з ним. А вуж якщо його побореш, тоді і я стану з тобою силою мірятися. Послухався його Панк-Панк і пішов у печеру. А ведмедиця прокинулася на шерех, піднялася на задні лабети, обхопила непрошеного гостя й давай його м'яти. Пом'яла-Пом'яла, у пилу поваляла й скинула у прірву. Вибрався Панк-Панк із прірви ледве живий, а старий отут як отут - коштує посміхається:

- Ну що, тепер із мною поборешся? А Панк-Панк і слова не мають сил вимовити. Прикинувся, що не бачить старого, і побрів скоріше у хащу. Добрався до своїх, ледве у себе прийшов, а потім повідав, що з ним трапилося.

- Ні, нікому з нас не побороти старого! - закінчив він своє оповідання. Стали шайтани думати, радитися, як далі бути. Довго думали, але не могли нічого придумати.

Нарешті середній шайтан, самий спритний і швидкий, - кликали його Танк-Танк-Запропонував:

- Я вийду до старого й скажу йому: Я - Танк-Танк, найшвидший і самий спритний серед шайтанів! Давай, старий, з тобою наперегони побіжимо. Якщо ти прибіжиш першим, то можеш і далі у нашому лісі полювати. А вуж якщо я буду першим - ти підеш із нашого лісу й більше ніколи сюди не повернешся.

- Хитро ти придумав!

Відшукав Танк-Танк старого у хащі, підійшов до нього й сказав:

- Я - Танк-Танк, найшвидший і самий спритний серед шайтанів! Давай, старий, з тобою наперегони побіжимо! Якщо ти прибіжиш першим, то можеш і далі у нашому лісі полювати. А вуж якщо я буду першим - ти підеш із нашого лісу й більше ніколи сюди не повернешся.

- Добре, я згодний, - відповідає старий, - але тільки спочатку ти мого синка наздожени. Прагну переконатися, чи швидко ти бігаєш.

Повів він Танк-Танка у ту сторону, де бачив зайця, який спав під кущем. Не доходячи до куща, зупинився, підняв соснову шишку й кинув у зайця, а шайтанові сказав: Біжи за ним! Заєць підхопився й кинувся навтьоки, а Танк-Танк помчався за ним слідом. Полудня носився він за зайцем, але так і не зміг наздогнати його. Исцарапался він, задихався - ось-ось задихнеться. Зрозумів Танк-Танк, що сина старого йому не наздогнати. Звалився на стежку й лежить - віддихатися не може. А старий отут як отут - коштує посміхається:

- Ну що, тепер із мною наперегони побіжиш?

А Танк-Танк і слова не може вимовити. Прикинувся, що не бачить старого, піднявся й побрів скоріше у хащу. Добрався абияк до своїх, ледве у себе прийшов, а потім докладно розповів шайтанам, що з ним трапилося.

- Ні, нікому з нас не обігнати старого! - закінчив він своє оповідання.

Стали шайтани думати, як далі бути. Довго думали, але нічого не могли придумати. Нарешті самий молодший, найдужчий і самий хитрий, - кликали його Манк-Манк - запропонував:

- Я поберу булаву, яка нам від наших предків дісталася, вийду до старого й скажу йому:

Я - Манк-Манк, найдужчий і самий хитрий серед шайтанів! Давай, старий, будемо з тобою кидати цю булаву. Якщо ти кинеш її вище, чим я, то можеш і далі у нашому лісі полювати. А вуж якщо я кину булаву вище, те ти підеш із нашого лісу й більше ніколи сюди не прийдеш.

- Хитро ти придумав!

Вийшов Манк-Манк із хащі, відшукав старого й сказав йому:

- Я - Манк-Манк, найдужчий і самий хитрий серед шайтанів! Давай, старий, будемо з тобою кидати цю булаву. Якщо ти кинеш її вище, чим я, то можеш і далі у нашому лісі полювати. А вуж якщо я кину булаву вище - ти підеш із нашого лісу й більше ніколи сюди не прийдеш.

- Добре, я згодний, - відповідає старий, - тільки почнемо з тебе, ти кидай перший.

Схопив Манк-Манк важку булаву, замахнувся й із усієї сили кинув її нагору. Злетіла булава вище найвищих дерев, вище найвищої гори й зникла у хмарах. Та тільки через годину почулося виття й свист і булава впала, пішла у землю по саму рукоятку.

- Тепер твоя черга, старий! - гордо сказав Манк-Манк, найдужчий і самий хитрий серед шайтанів.

Старий узявся за рукоятку, але кидати не поспішав - він знав, що таку важку булаву йому й не підняти. Коштує він, на небо поглядає й начебто виглядає щось. А Манк-Манку не терпиться:

- Що ж ти не кидаєш? Старий йому відповідає:

- Торік я закинув на небо таку ж булаву й пробив там діру. Цієї діри зараз не видне, її хмарою закрило. Почекаємо, поки хмара убік піде, щоб не пробивати нових дір.

- Що ти, що ти, старий! - злякався Манк-Манк.- Цю булаву не можна назовсім закидати:

Вона нам від наших предків дісталася!

Не став він чекати, що йому відповість старий, вирвав булаву із землі й кинувся з нею у хащу. Біжить, а сам усе оглядається - не чи доганяє старий, щоб відібрати заповітну булаву й закинути на небо. Прибіг він до братів своїм, довго у себе не міг прийти, а потім розповів, як старий праг закинути на небо булаву, яка їм від предків дісталася.

- Ні, нічого із цим старим нам не зробити! - сказали шайтани.

Та розв'язали вони, що краще їм самим покинути цей ліс і перебратися у інше місце.

Так вони й зробили. Побрали свою булаву й побрели кудись у гори - подалі від хитрого старого.

А старий залишився зі своєю бабусею жити у саклі на узліссі лісу. Він спокійно полював у лісі, а баба за будинком дивилася.

Зараз ви читаєте казку Як старий шайтанів перехитрив