Було це у країні тораджей ще до приходу голландців. Жив у одній сім'ї людей по імені Ла Дана. Батько його крестьянствовал, і сам він був селянин, ні багатий, ні бідний. Був Ла Дана хитрий, як Абу Навас, швидкий на вигадку й умів сухим вийти з води.
Одного разу Ла Дана пішов зі своїм приятелем на свято поховання. М'ясо там роздавали по старшинству: кому дісталася голова буйвола, кому нога, серце або легені, кому огузок. На дві приятелів доводилася ціла туша.
Ось стали вони просити хазяїнів:
- Дайте нам живого буйвола замість м'яса. Ми егооткормим. Хазяї погодилися. Для них головне було - виконати обов'язок, а там, заколють гості свого буйвола або будуть його відгодовувати, - це вже їх справа. Дали їм
Буйвола. На частку Ла Дані доводилася одна задня нога, а усе інше була частка його товариша. Пригнали вони буйвола у своє село, і Ла Дана узявся пасти його, щоб той нагуляв жирок. Не пройшло й тижня, Ла Дана говорить своєму приятелеві:
- Давай заколемо нашого буйвола, я прагну з'їсть свою частку.
Приятель не погоджувався. Він став умовляти Ла Дану почекати, поки буйвіл підгодується. Але Ла Дана й знати нічого не праг - заколемо буйвола, та й годі.
- Якщо тобі самому не хочеться поїсти м'яса, виділи мені мою частину. Я відріжу буйволові задню ногу, а ти, коли прагнеш, відгодовуй його на здоров'я!
- Що ти говориш! - відповів його приятель. - Якщо ти побереш свою частку, буйвіл напевно здохне.
Але Ла Дана усе повторював, що прагне одержати свою частку. Став приятель його вмовляти, обіцяв віддати йому другу задню ногу, тільки б буйвіл залишився
Цілий. Ла Дана погодився:
- Ну, якщо так, давай його відгодовувати. Про себе він радів: тепер
Обидві задні ноги буйвола належали йому. Він повернувся додому й знову став пасти буйвола.
Через тиждень Ла Дана знову сказав: - Треба різати буйвола, мені м'ясо дуже потрібно. Приятель злякався, знову почав його догоджати. Він обіцяв Ла Дане передню ногу буйвола, якщо той відступиться від свого. Але йому цього було мале, і він розшумівся пущі колишнього.
- Сладу з тобою ні, - зітхнув приятель. - Ну, прагнеш - бери ще одну передню ногу. Тобі - чотири ноги, а мені голову й гашу.
- Що ж, добре, - відповів Ла Дана. Він пішов і знову став пасти буйвола.
Ще через місяць він знову прийшов до свого приятеля:
- Давай заколемо буйвола. Я вже давно не пробував м'яса, та й буйвіл наш уже поправився.
- Ну й характер у тебе, Ла Дана! - відповів йому приятель. - Бути цього не може, щоб буйвіл за один місяць нагуляв боку. Давай попасемо його подовше!
Але Ла Дана нізащо не погоджувався:
- Паси собі на здоров'я, а я прагну побрати своє.
- Ну, як можна! - говорить його друг. - Адже якщо буйволові відрубати чотири ноги, він відразу подохнет. Так і бути - бери собі й тушу, а мені нехай залишиться одна голова.
Ла Дана йому у відповідь:
- Ну, якщо так, попасемо його ще! Пройшов місяць, Ла Дана говорить товаришеві:
- Буйвола треба різати. Я у борги вліз - продам м'ясо, хоч небагато розплачуся.
Приятелеві було не до того, він тільки рукою махнув:
- Що ти за людей такий, Ла Дана! Бери собі буйвола, тільки не приставай до мене більше!
Зрадів Ла Дана й погнав буйвола на пасовище. Як Ла Дана наповнив свій амбарамбар Ла Дані стояв серед інших комор. Усі комори були повні, а у Ла Дані - хоч кулею покоти. Виходить, і у горщику у нього теж було порожнє. Одного разу Ла Дана сказав сусідам:
- Я прагну спалити свою комору. Він мені ні до чого - однаково там пі зернятка немає.
Сусіди злякалися: стане Ла Дано палити своя комора, їх комори теж загоряться.
- Якщо ти спалишь свою комору, нам адже теж не вберегтися від вогню, - сказали вони.
- Це вірно, - відповідав Ла Дана, - але нічого не поробиш: я його повинен спалити. Яке пуття від комори, якщо він порожній? Мені на нього й дивитися-те огидно!
Тоді сусіди розв'язали засипати комору Ла Дані доверху - тільки б він не палив його. У них було багато рису, і вони насипали йому повна комора.
Так Ла Дана й не став палити комори - він адже був повний. Тепер хитрун не боялсяостаться без рису на обід.
Ла Дана на рибній ловлеоднажди Ла Дана пішов з батьком на рибний лов.
Вони побрали із собою вудки, принаду й вузлики з рисом.
Прийшли на ріку Садан, закинули вудки. Тільки дивна справа - у батька
Увесь час клює, а Ла Дане не везе, та й усі! У нього риба навіть не доторкалася до принади. Стало йому прикро, ока від сорому ховає. Він і місця міняв, і вудку по-всякому закидав - не клює, та й годі! Нарешті Ла Дана сказав батькові:
- Говорять, отут багато злих парфумів, вони часто оббирають рибалок. Якщо по дорозі додому ти зустрінеш кошлатого злого духу з витеклим оком, краще віддай йому всю рибу. А я піду, мабуть, до іншого виру: отут, видне, дуже сита риба.
Насправді він пішов у ліс. Там він обмотав себе. пальмовим волокном і склеїв віка одного ока деревним соком. Він, і правда, став схожий на злого духу - навіть дивитися страшно. Потім він сів на краю стежки, де повинен був проходити його батько. Коли той здався на стежці, Ла Дана піднявся йому назустріч. Батько подумав: це злий дух за рибою прийшов - кинув свій улов і пустився бігти. Переодягся Ла Дана, підібрав рибу й пішов додому. Удома батько розповів йому про свою зустріч. - Ось добре, що мені не попався цей дух, - з полегшенням зітхнув Ла Дана. - Зустрінь я з ним, він напевно відняв би й мій улов. Правда, у першого виру мені здорово не везло, зате коли я перебрався на інше місце, почалося теперішнє клювання! Ось дивитеся - скільки я риби наловив!
Стала мати жарити рибу. Батько їв її разом з усіма й не підозрював, що перед ним його ж власний улов.
Ла Дана на фіговому деревеоднажди Ла Дана відправився у чуже село відвідати свого приятеля. У обоє кінця він ішов пішки, і по дорозі назад його здолала утому й спрага. Йому спало на думку, що добре б зустріти продавця пальмового вина. Став він оглядатися по сторонах, але на дорозі нікого не було.
Іде він потихеньку, щось наспівує собі під ніс. Раптом бачить: коштують під крислатим фіговим деревом три табунга з пальмовим вином – жителі сусіднього села принесли їх у жертву богу, що жив на тому дереві.
Ла Дана досхочу напився провина - осушив майже два табунга.
А у цей час селяни прийшли поклонитися священному дереву. Ла Дана почув їхні кроки й голосу, миттю піднявся на дерево й сховався у густих галузях, так що із землі його не було видне. Ось селяни зібралися біля дерева, розклали дарунки - варений рис із приправами - і стали молитися. А Ла Дана багато випив - захотілося йому по малому нестатку. Ось він і крикнув з дерева:
- Про смертні, я - бог, що живе на цім священному дереві, ухвалюю ваші дарунки. У нагороду я дам вам чудесні ліки, воно зміцнить ваш дух. Закиньте голів нагору, замружте ока й роззявте роти -• так ширше. Селяни зробили так, як велів їм Ла Дана: вони ж прийняли його за
Бога. А Ла Дана пустив униз струмінь і мочився кожному у рота, по черзі. Хоч рідина сабоно змахувала на сечу, вони вірили, що ці ліки, дарунок божий, і ковтали усе, що попадало їм у рота. Після цього Ла Дана сказав:
- Я вас обдарив від усього серця, ідіть тепер по будинках. А мені потрібно зараз піднятися на небо й запастися новими дарунками.
Коли селяни пішли, Ла Дана сліз із фігового дерева й без перешкод розправився з новими жертвами: з'їв і рис, і приправи. А селяни так ніколи й не довідалися ° том, що вони пили сечу Ла Дані.
Як Ла Дана з'їв жертву богамоднажди ранком Ла Дана порадив своїм односільчанам принести жертву богу, що живе на поле, у великому камені. Він розповів, що бог привидівся йому й запитав: "Чому ви перестали приносити
Мені жертви? Хіба я не опікую вас від лих?"Селяни бачать - помилка вийшла. Злякалися вони, що бог уріже врожаї рису, і відразу розв'язали принести йому потрібну жертву.
- Щоб бог був задоволений, віднесіть йому їду смачніше, - сказав Ла
Дана. - Та першою справою захопите із собою пальмове вино й смажену свинину. Це йому доведеться по душі.
На інший день десять людей разом з Ла Даной пішли до священного каменю. Там вони розіпхали всю їжу по щілинах і тріщинам каменю, а потім відправилися додому. Ішли вони, ішли, Ла Дана й говорить:
- Я піду до свого приятеля у близьке село. Сказав і згорнув на іншу дорогу.
Але ледь товариші зникли, він повернувся до каменю, з'їв рис і злегка підрум'янену свинину із приправами, випив добре пальмове вино. Наївся, напився Ла Дана й побіг додому, надриваючись від сміху.