У маленькому сільці на краю лісу жили двоє друзів - Сантурам і Антурам. Сантурам був добрий і працьовитий малий, а його друг Антурам, навпаки, був ледачий і жадібний. Одного разу Антурам попросив у свого друга у борг тисячу монет,
Обіцяючи незабаром повернути. Пройшов час, але борг він не повертав. Зрештою розстроєний Сантурам був змушено звернутися до суду. Коли суддя запитав Антурама, чи було це дійсно так, то той під присягою відповів, що перший раз про це чує. Суддя уважно вислухав його й звернувся до Сантулраму: - Кого б ти міг привести у свідки? - Нікого, - відповів той. - Я давав йому гроші у борг під гіллястим дубом, коли ми перебували одні у дрімучому лісі. Антурам знову під присягою підтвердив, що не знає ні про які гроші й ніколи не бачив гіллястого дуба у дрімучому лісі. Суддя знову мовчачи й уважно вислухав показання брехуна й сказав, звертаючись до Санлтураму: - Сходь у ліс, знайди цей дуб і приведи його сюди. Це й буде твій свідок. - Ваша милість! Як же я можу привести сюди дерево, якщо воно не вміє ходити, і як же воно може бути свідком, якщо не вміє говорити? Суддя відповів: - Я дам тобі повістку, віднеси її дереву, і ти побачиш, що воно з'явиться сюди у якості свідка. Суддя виписав повістку, і Сантурам пішов з нею у ліс. Антурам із цікавістю чекав, що ж буде далі. Через півгодини після відходу Сантурама суддя визирнув у віконце й сказав: - Щось Сантурам довго не вертається. Напевно, це дерево так далеке у лісі, що чекати нам доведеться до темряви. Дурний Антурам відповів: - Ні, ваша милість, воно стоїть на опушці лісу, я думаю, що Сантурам уже підійшов до нього. Звідси приблизно година ходу уводити, увести до ладу нього. Та точно, через дві години Сантурам повернувся назад. - Ваша милість! - сказав він. - Я зробив усі, як ви веліли, але дерево нічого не відповіло й продовжувало стояти як укопане. - Ти помиляєшся, мій друг, - відповів суддя. - Як тільки дерево одержало мою повістку, воно відразу ж поспішило сюди й пояснило мені усе. Послухайте ж мій вирок: Антурам повинен повернути тобі гроші, і я саджаю його на рік у у'язницю за лжесвідчення. Антурам, не очікуючи такого повороту справи, обурився: - Ваша милість! Я усе це час перебував тут і не бачив ніякого свідок-свідка-дерева-свідка. Як же ви можете затверджувати, що дерево прийшло сюди й дало показання проти мене? Суддя, посміхнувшись, відповів: - Ти дурень. Твоя власна мова була свідком проти тебе. Коли ти прийшов сюди, те запевняв, що не був ні у якому лісі й не знаєш ніякого дерева. Якщо це правда, то звідки ти міг знати, що дорога уводити, увести до ладу нього й назад займає дві години? Виходить, його місцезнаходження тобі прекрасно відомо. Таким чином, чесний Сантурам одержав назад свої гроші, а брехун Антурам був жорстоко покараний.