Це було дуже давно, коли ніхто із блідолицих ще не ступав по землі індіанців. У вождя одного з північних племен народилася дочка. Здалеку приходили люди подивитися на неї. Особа дівчинки була світла, як літній день, а ока блискали подібно зіркам. Тому дали їй ім'я - Сяючі Очі. З роками Сяючі Очі перетворилася у прекрасну дівчину. Тільки мовлення її робилися усе холодніше, а погляд - надменнее, Тоді люди стали кликати її інакше - Гордою Красунею. Старий вождь качав головою, однак дочки нове ім'я подобалося.
Слава про красу дівчини летіла по індійських селищах, і багато хоробрих воїнів приносили дарунки до вігвама вождя, сподіваючись поріднитися з ним. Горда Красуня розглядала хутра або прикраси, але начебто не зауважувала тих, хто приніс їх.
- У чий же вігвам ти прагнеш увійти? - запитав її одного разу старий вождь. - Скажи, адже багато чекають твого розв'язку.
- ПРО, серед них немає гідного! - відповідала Горда Красуня. - Не може ж стати моїм чоловіком ось той, з риб'ячими очима! Або той, у якого ніс, як у селезня! - Та дівчина лунко розсміялася. - А цей, геть подивися, його кличуть Великий Орел, - продовжувала вона. - У його головній пов'язці пір'я стільки, начебто він зробив усі подвиги на світі! Чому ж зараз він боїться навіть пальцем ворухнути? Може, змерзнув, як ріка взимку? Тоді йому більше підійде інше ім'я - Більша Крижина!
Жоден мускул не мерзнув на особі воїна. Він підійшов до старого вождя й тихо сказав:
- Я їду.
- Тебе скривдили глузування моєї дочки?
- Вона ще пошкодує про це. Вибачай! Тричі зійшло сонце, перш ніж собаки домчали Великого Орла до стоянки його племені. У таборі усе готувалися рушити на південь.
-Збирайся скоріше, ми залишаємо ці місця! - кричали чоловіка Великому Орлові, коли той проїжджав по селищу.
- Не чекайте мене, я наздожену вас, - відповідав він.
На інший ранок, коли остання запряжка зникла у лісі, Великий Орел, шепотячи заклинання, прийнявся щось ліпити зі снігу. Він трудився довго, і коли скінчив, серед спустілого селища недвижно стояла фігура воїна, одягненого як личить молодому індіанцеві. Великий Орел довго дивився у особу сніжного бовдура, потім повільно вимовив:
- Слухай мене й помни! Ти великий воїн, твоє ім'я - Мууви. Ти народився далеко на півночі, де лід і сніг ніколи не тануть. Серце у тебе з льоду, воно не знає любові й жалості.
- Так, - вимовив ожилий Мууви.
- Я відвезу тебе у селище, де живе дівчина, ім'я якої - Горда Красуня. Ти побереш її у дружин.
- Нехай буде так, - відгукнулася людина зі снігу.
Та обоє відразу пустилися у шлях. До вечора третього дня нарти Великого Орла зупинилися неподалік від вігвама Гордої Красуні. - Ступай, - тихо наказав індіанець.
- Я виконаю твою волю, - відповідав Мууви.
Ледь він увійшов у житло старого вождя, усі погляди звернулися до нього.
- Ось він! - шепнула Горда Красуня батькові. - Його я згодна назвати своїм чоловіком!
Пишне весілля влаштував дочки старий вождь. Коли ж веселощі скінчилися, Мууви оголосив, що повинен негайно відправитися назад до своєму племені.
- Ми поїдемо завтра на світанку, - сказала Горда Красуня.
- Я йду зараз, а ти залишишся, якщо прагнеш. Мої воїни прийдуть за тобою навесні, - проговорив Мууви.
Та отут люди вперше побачили, як плаче Горда Красуня. Тоді Великий Орел підійшов до Мууви й щось сказав йому.
- Нехай буде по-твоєму, жінка, - обернувся до дружини Мууви. - Іди за мною так не відставай.
Мууви рушив уперед. Багато днів ішли вони через ліси, перетинали рівнини перебиралися через ріки.
- чи Скоро ми побачимо стоянку твого племені, чоловік мій? - не раз запитувала Горда Красуня.
- Ні, не швидко, - качав головою Мууви, Але одного разу південний вітер розігнав хмари й проглянуло сонце. Сніг підтанув і стало важко йти. Раптом Горда Красуня злякано скрикнула: Мууви застиг на місці, похитнувся й звалився, як дерево, Горда Красуня кинулася до нього й отут побачила, що тіло Мууви звернулося у купу сніжних грудок.
Чимало раз сходило й заходило сонце, перш ніж Горда Красуня повернулася у вігвам свого батька. Старий вождь! вислухав її оповідання, довго мовчав, а потім проговорив:
-Утішся! Мудре сонце вказало тобі нову стежку. Ти довідалася горе, ти плачеш, Це значить, що лід твого серця станув.