Мисливець і ворона

Жив-Був мисливець. Будинок його стояв серед лісу. Там він жив разом із сім'єю. Щодня він ходив на полювання й увесь видобуток приносив своїм домашнім. Ще він сіяв рис, просо й маїс, а Усе-таки жив більше полюванням. Була у мисливця ворона - годувалася вона у нього. Рано зранку ворона летіла, а додому верталася лише до ночі. Увесь день вона проводила надворі у бога Брахми. Там у воріт стояло велике дерево. Сяде ворона на дерево й слухає, що скаже Брахма. Увечері вдома вона переказувала мисливцеві усе, що доводило їй почути за день, а той не позіхав і обертав це собі на користь. Тому й жив він із сім'єю у достатку й щастя. Та ось що якось раз вийшло. Сидить ворона на дереві й чує, як переписувач Брахми пише й присуджує: - Тепер дощу більше не буде, і настане великий голод. Тільки у горах буде дощ. Ось яку важливу новину довідалася ворона. Полетіла скоріше ворона до мисливця й розповідає: - Брахма тільки що велів записати, щоб дощ ішов лише у горах. Розкорчуй і скопай собі поле високо у горах - і усе буде добре. Там ти виростиш рис, а у інших місцях буде неврожай. Мисливець послухався ворони й пішов розчищати собі поле у горах. Коли прийшла настав час сіяти, поле у нього було вже скопане й удобрене. Засіяв він це поле рисом. У горах випало вдосталь дощу, а у інших місцях не впало ні краплі. Ворона усе літала й літала до Брахме на двір. Та ось дійшла до Брахми звістка, що у мисливця поле зазеленіло. Говорить він своєму переписувачеві: - Нині нехай буде небачений голод. Якщо де-небудь поле зазеленіло, туди треба послати сто тисяч жуків і черв'яків. Нехай вони весь урожай зведуть під корінь. Ось і буде великий голод. Ворона про це почула, поспішила додому й розповіла мисливцеві. Мисливець всполошился, а ворона йому говорить: - Жуков і черв'яків буде сто тисяч. А ти поклич двісті тисяч горобців і шпаків - ось і врятуєш урожай. Так мисливець і зробив. На його заклик прилетіло двісті тисяч горобців і шпаків. Їхнє крилате військо оточило поле з усіх боків. Тільки встигнули жуки прилетіти й черв'яки приползти, щоб загубити врожай, птахи кинулися на них і всіх поклевали. А поле зеленіло як і раніше. Рис у мисливця дозрів. Прийшла пора його забирати. Урожай видався на славу. Брахма й про це довідався. - Нині голод нікого не мине, - говорить він переписувачеві.- Нехай з кожної скирти намолотять не більше мірки зерна. Ворона це почула й полетіла додому. - Не складай увесь рис у одну скирту, - веліла вона мисливцеві.- Брахма говорить: "З кожної скирти намолотять усього по мірці зерна". Мисливець послухався. Він стис рис і склав його маленькими копенками. Вийшло їх багато - по всьому гумну стояли копенки. Хто не пройде повз, сміється: - Дивитеся! Мисливець із розуму зійшов: розкидав свій рис по маленьких купках. А ворона знову полетіла па двір до Брахме. Та ось чує вона, як Брахма говорить переписувачеві: - Голод нині буде самий жорстокий. На рис, що вже стиснутий і заскиртований, потрібно наслати сто тисяч мишей. Нехай зжеруть усе до зернятка. Прилетіла ворона додому й розповідає мисливцеві: - Завтра на світанку на твоє поле впаде з неба сто тисяч мишей. А ти поклич двісті тисяч кішок, тоді твій рис залишиться цілий. Мисливець послухався. Ранком двісті тисяч кішок зібралося навколо гумна. Вони точили пазурі й голосно нявкали. Ледь миші опустилися на землю, на кожну кинулося відразу по дві кішки. Мисливець оком моргнути не встигнув, як від мишей і сліду не залишилося. Знову не вдалося Брахме погубити врожай. Довідався Брахма, що всі його миші пропали безглуздо, і думає: "Я повелів бути великому голоду, а мисливцеві хоч би що!" - Побери папір і пиши, - говорить він переписувачеві.- Якщо хто-небудь, перед тем як почати молотьбу, не посадить на коли навколо гумна по снопикові рису, він одержить мало зерна. А якщо після молотьби він не кине на купу зерна коров'ячий корж, усе зерно пропаде. Ворона й це почула. Вона полетіла додому й розповіла новина мисливцеві. Ось він і зробив, як велів Брахма: посадив на кожний кіл по снопу. Почин у нього вийшов добрий. Мисливець обмолотив увесь свій рис, провіяв, згріб зерно у купу й кинув зверху коров'ячий корж. Рису у нього вийшло багато - з кожної копенки по мірці. У той рік у мисливця був повний будинок хліба, а веління Брахми не збулося. Виходить старанням так працею можна й підступ долі