Жили на світі чотири друзі: тесля, кравець, ювелір і жрець-брахман. Задумали вони відправитися у чужі краї на заробітки. Виждали сприятливий день і година, вийшли зі свого села й пустилися у далекий шлях. Ішли вони цілий день, а коли настав вечір, зупинилися на нічліг біля колодязя. Поїли й сталі готуватися до сну.
- Братики, усім відразу спати не можна: не трапилося б чого, - сказав ювелір, у якого було із собою золото.
- Вірно, брат, - підтримав його кравець.- Давайте вартувати по черзі. Брахман установив кожному час його варти. Першим повинен був вартувати тесля. Він щосили намагався не спати, але утома брала гору, і очі почали сліпатися. Тоді тесля розв'язав зайнятися якою-небудь справою. Він побрав шматок дерева, дістав інструменти й став вирізати ляльку. Вийшла гарна лялька-дівчина.
Коли настала черга наступного вартового, тесля розбудив кравця, а сам ліг спати.
Кравець побачив прекрасну дерев'яну ляльку. Він побрав різнобарвні тканини, зняв з ляльки мірку й прийнявся шити. Він зшив ляльці ошатну кофточку й широку спідницю, а із червоної квітчастої матерії зробив їй сарі. Одяг кравець ляльку, як дівчину, і поставив поруч із собою.
Після напівночі настала черга ювеліра. Він дістав золото й став робити для ляльки прикраси. Зробив серги, намисто, браслети на зап'ястя й щиколотки й багато інших дорогоцінних дрібничок. Ошатна, оздоблена лялька стала ще гарніше.
Нарешті прийшла черга брахмана. Побачив він ляльку й задумався. "Добре б пожвавити її чарівними заклинаннями", - подумав він і прийнявся читати заклинання й бризкати на ляльку водою. Не встигнула зайнятися зоря, як лялька ожила й перетворилася у молоденьку дівчину.
Коли настав ранок, усе прокинулися й здивувалися, побачивши біля себе красуню-дівчину.
- Я пожвавив її своїми заклинаннями, і я на ній одружуся, - сказав брахман.
- Ну, немає! - запротестував тесля.- Як же це так? Адже зробив-те її я!
- А я для неї зшив одяг, - втрутився кравець.- Тому я на ній і одружуся.
- Друзі! - сказав ювелір.- Я витратив тисячі рупій на прикраси для неї. Як же я допущу, щоб і вона, і прикраси дісталися комусь іншому? У цей час прокинулися люди у селі й підійшли до колодязя. Побачивши, що сперечалися, один із селян, мудрий старий, запитав:
- Брати! Про що ви спорете? Розповідайте нам! Четверо друзів по черзі розповіли про усе, що трапилося. Кожний відстоював своє право одружитися на дівчині.
Старий вислухав їх і сказав:
- Тесля її зробив, а брахман пожвавив, тому обоє вони - її батьки. Так що ні той, ні іншої побрати її у дружин не може. Кравець приготував їй одяг. Це обов'язок дядька: на весілля дядько дарує нареченій одяг. А коштовності нареченій дарує наречений. З вас четверо прикраси їй дав ювелір. Ось він і може одружитися на цій дівчині.
Та друзям довелося погодитися з таким мудрим розв'язком. Ювелір побрав дівчину у дружин, повернувся з нею додому, і стали вони жити щасливо.