У одному індійському селі, недалеко від моря, жив селянин - дуже жадібний, теперішній скнара. Одного разу захотілося йому кокосових горіхів. Він побрав рупію й пішов на базар.
- Хазяїн, почім у тебе кокосові горіхи? - запитав він, зайшовши у першу крамницю.
- Чотири ани, (А н а - дрібна індійська монета.) - відповів крамар. - А ти випадково не знаєш, де б мені знайти кокосові горіхи по три ани? - поцікавився селянин.
- Знаю, геть у сусідній крамниці.
Скнара пішов у ту крамницю, але й там не захотів купувати горіхи. Він подумав, що де-небудь, напевно, є горіхи й дешевше, і пішов далі. Так бродив він кілька годин по всіх крамницях, поки не напав на таку, де ціна горіхів була одна ана.
- Скажи, друг, - звернувся скнара до продавця, - може бути, ти мені порадиш, де можна дістати кокосові горіхи безкоштовно. А то мені шкода віддавати тобі свої гроші.
- Геть там, на березі моря. Там ростуть кокосові пальми. Іди туди, нарви сам горіхів і одержиш їх безкоштовно, - відповів продавець.
Скупар зрадів, побіг до моря, знайшов кокосову пальму, забрався по стовбуру наверх і став тягти до себе кокосовий горіх. Але горіх тримався міцно й ніяк не піддавався. Тоді селянин щосили різко смикнув його. Але зірвати його не зірвав, а заточився й ледве не звалився вниз. Дивом удалося йому вхопитися за горіх, і селянин завис у повітрі. Отут саме повз проходив погонич зі своїм слоном.
- Хазяїн, заради бога, допоможи мені! - заблагав селянин.- Нехай слон підійде сюди, а ти встань до нього на спину й зніми мене. Я дам тобі за це десять рупій.
Погонич погодився, підвів слона, забрався до нього на спину й праг було вже зняти селянина, як зненацька слон зрушився з місця. Погонич обхопив ноги селянина, і обоє вони зависли у повітрі.
- Прошу тебе, не відпускай горіх! Якщо не відпустиш, я дам тобі десять тисяч рупій! - закричав погонич.
Почувши ці слова, скнара ледве з розуму не зійшов. "Десять тисяч рупій - це ж сотні, тисячі таких горіхів! Навіщо ж я тримаю цей один нещасний горіх?" - пронеслося у нього у голові, і руки його самі собою розжалися. Обоє каменем шубовснулися у морі й втопили. Ось до чого приводить жадібність.