Багато років тому - тисячу, а може, і більше - наші діди й прадіди, люди кота, добували собі їжа тим, що щодня на полювання ходили. Ось одного разу прийшли мисливці у ліс і бачать: сидить на баньяновом дереві пташка карваки п жалібно так заливається: " Чік-Чік-Чік!" А у нас, на землі кота, пташку карваки усе люблять. Є у нас таке повір'я: якщо зустрінеться тобі на шляху ця маленька пташина й прощебече вона свою пісеньку - виходить, буде тобі у цей день удача у всіх справах.
Ось і розв'язали мисливці довідатися, яке у пташки горі. Підійшли вони до дерева й запитують:
- Тому ти, пташка карваки, плачеш? А вона їм у відповідь:
- Лихо більше... Я у дуплі цього баньяна гніздо собі влаштувала, вивела пташенят, їжу їм носила. Та нині ранком полетіла я за черв'яками й мошками для моїх дитинок, повернулася, а дупло-те за цей час зовсім заросло! Як же мені тепер бути? Як мені дитинок своїх нагодувати? Адже вони там, бідні, з голоду помирають! Допоможіть, люди добрі!
П риз а дум ались мисливці:
- Чому ж ми-те тобі можемо допомогти? Хіба ось що: є у нас у селі тесля, попроси його. Він сюди прийде, долотом у стовбурі дірку проробить, ось пташенята назовні й вийдуть.
Полетіла пташка у село й прямо до теслі:
- Допоможи, батько! Улаштувала я собі гніздо у дуплі дерева, а дупло це срослось зовсім... Піди у ліс, ополонки дупло, звільни моїх пташенят.
- Ось ще! - говорить тесля. - Бач ти, дочка бритоголової матері, видумала чого! Що у мене - справ інших немає?.. Ступай ладь, клич на допомогу кого прагнеш. У тебе свої турботи, у мене - свої...
Гірко заплакала нещасна карваки. Стала вона думати: "Що ж мені робити тепер? Може, хоч дружина його вмовити зможе..." Полетіла вона до плотничихе - та у цей час корову з телям у хлів заганяла, - стала її просити:
- Змилуйся треба мною, матінка! Мої пташенята з голоду помирають. Скажи ти чоловікові, нехай він у дереві дупло прорубає, бідних моїх дитинок від смерті врятує.
- Пішла ладь, кепська пичуга! - відповідає їй плотничиха. - Немає у мене часу з тобою бовтати, бачиш: справою зайнята... Убирайся звідси! Пущі колишнього заплакала пташка. Підлетіла вона до корови, заблагала:
- Допоможи мені, сестриця корова! Та хазяїна твого я просила, і господарку твою, так не прагнуть вони моєму горю допомогти... Урятуй ти моїх пташенят, скажи господарці, щоб вона чоловіка вмовила у ліс піти, прорубати у дереві дупло... Пригрози їй, що молока не даси...
- Н-Ну, немає! - промукала у відповідь корова. - Так ніяк ти з горя розуму втратилася? Стану я через тебе з хазяїнами сваритися? Вони мене, чого доброго, годувати перестануть! Ні, не моя ця справа.
Кинулася пташка карваки до теляти, стала його благати:
- Теленічок, миленький, і хазяїна твого я просила, і господарку твою я просила, і матінку твою корову просила - не прагнуть вони моєму лиху допомогти. Може, хоч ти треба мною зглянешся, скажеш матінці корові, щоб вона господарку попросила вмовити хазяїна моїх пташенят виручити... Але теля тільки головою помотав:
- Ні, куди вже мені, я ще маленький... Защемило від болю серце у бідної пташки карваки.
"Пропали зовсім мої дитинки! - думає вона. - Повернуся-но я краще у ліс, хоч поруч із ними побуду... " Полетіла карваки у ліс, села на великий кущ бузку й плаче. Повз тигр ішов. Побачив, що плаче карваки, зупинився, запитав.
- Що з тобою, сестричка, струсило, про що горюєш? Відповідала йому карваки:
- Я, братик тигр, про той горюю, що живу ще тут, на землі, де мої пташенята з голоду вмирають, і ніхто навколо ним допомогти не прагне... Вислухав тигр її оповідання й говорить:
- Я тебе навчу, що робити. Цей тесля зараз сам сюди прибіжить і твоїх дітей звільнить...
- Так як же це? - запитує карваки.
- А ось як: хто у лісі тобі підкоряється, будь-який твій наказ виконати готів? Тільки жук-наїзник! Ось і піймай ти цього жука, клюнь його гарненько у голову, а як він запросить пощади, побери його у дзьоб і віднеси у село до будинку теслі. Коли тесля стане корову доїти, а теля материнське вим'я ссати, накажи жукові теляти за хвіст вкусити. Нехай вцепится як можна міцніше й не відпускає... Ну, а далі сама побачиш... Подякувала карваки тигра й полетіла жука-наїзника шукати. Бачить: повзе жук-наїзник по дорозі... У мить один налетіла на нього карваки, схопила, клюнула раз, клюнула іншої... Зрозумів жук, що справи його погані, заблагав:
- Пощади мене, могутній птах! Усе зроблю, що ти мені накажеш... Карваки жука схопила й - скоріше у село, до будинку теслі. А тесля
У цей час збирався корову доїти. Побрав він дійниця й пішла на скотарню, а дружині велів корову із хліва вигнати й теляти до неї привести. Плотничиха піймала теля, підвела його до корови й тикнула мордою - у вим'я, а тесля з дійницею поруч прилаштувався - чекає, коли можна буде доїння починати. Ось отут-те пташка карваки дзьоб розкрила, жука-наїзника випустила й говорить йому:
- Вистачай теля за хвіст! Тримай міцніше, не відпускай, поки не скажу! Жук-Наїзник крила розчепірив, так як вцепится теляті у самий кінчик хвоста! Теля від болю світла невзвидел і, що було сили, вкусив свою матір
За вим'я, а потім у всю спритність побіг по дорозі у ліс. Підстрибнула корова на всіх чотирьох копитах, так як із усього маху буцне теслі рогами!.. Та теж слідом за телям у ліс побігла. Тесля відлетів на десять кроків убік, ледве піднявся, намацав на землі ціпок, так свою дружину ціпком уздовж спини як хрястнет - раз, да
Інший, так третій!.. А потім небагато прочухався - і за коровою. Ось так вони всі й біжать по дорозі: спереду теля біжить, хвіст по вітру розвівається, за телям - корова, рогами у усі сторони мотає, за коровий тесля, ціпком розмахує, за теслею - його дружина охає так сльози втирає... А над ними летить пташка карваки.
Як тесля із дружиною пі намагалися, а наздогнати корову з телям так і не змогли. Прибігли вони у ліс, шукають скрізь - пет корови! А отут ще тигр через кущ як заричить! Страшно стало теслі: а раптом цей тигр його корову
З'їсть? Та ось бачить він: під більшим деревом мисливці сидять. Кинувся він до них:
- Допоможіть, люди добрі! Корова у мене пропала, її того й дивися тигр з'їсть.
А мисливці йому говорять:
- Ні, перегоди, ушанований! До тебе пташка карваки прилітала сьогодні? Ти їй допоміг! Немає? Ну, так поки й розмовляти не про що: виручи її пташенят, тоді подивимося... Нам ця пташка щастя приносить, ми її у образу не дамо. Довелося теслі за долотом іти. Обережно прорубав він отвір у стовбурі баньяна й дістав звідти гніздо із пташенятами, а пташка карваки говорить:
- Постій, дядечко тесля! А не чи можеш ти нам повое гніздо зробити - побільше й потеплее?
- Роби, як вона велить! - сказали мисливці. Довелося теслі ламати для гнізда свіжі прути
І збирати по лісових галявинах оберемка сухої трави. Провозився він довго, зате гніздо для карваки зробив таке, що у ньому самому орлові жити не соромно. А мисливці дивляться, як він трудиться, так посміюються:
- Ай так молодець пташка карваки! Правду, видне, наше прислів'я говорить: " Потрібно тобі павине перо - вистачай павича за хвіст, не чекай, поки він тобі його подарує!.. " Ну що ж, допоможемо тепер і ми нашому теслі, пошукаємо його корову.
Знайшли вони на лісовій опушці корову з телям і проводили теслі до самого села. А пташка карваки зі своїми дитинками зажила щасливо у новому гнізді.