Посперечалися одного разу заєць і черепаха, хто швидше лісову галявину обежит. Черепаха рушила у шлях, а заєць лежить під кущем, посміюється: "Поспішай, поспішай, черепаха, однаково я тебе обжену". Але поки він так потішався, черепаха-хоч і тихо йшла - виявилася у мети. Кинувся заєць за нею, так пізно.
Бігати-Те він умів, але не знав того, що, лежачи на місці, і від черепахи можна відстати.
Вовк, лисиця й півень
Зустріли у лісі вовк, лисиця й півень. Були вони бездомні й шукали пристановища. Лисиця сказала:
- Ми всі троє бездомні, давайте жити разом, улаштуємо селище - шахьар.
- Як же це ми влаштуємо? - запитали вовк і півень, Лисиця прийнялася пояснювати:
- Вовк буде дрова приносити, я буду багаття розпалювати, а півень буде ранками кукурікати. Люди побачать дим, почують лемент півня й стануть говорити, що ми заснували селище - шахьар.
Вовк і півень погодилися.
На інший день вовк пішов за дровами, а лисиця кинулася на півня й відірвала йому хвіст. Вернувся вовк і бачить на дереві півня без хвоста.
- Що з тобою? - запитує він у півня, Коли півень розповів, що з
Їм трапилося, вовк кинувся до лисиці, схопив її зубами й ледве не відірвав їй пишний хвіст.
Відбігла лисиця убік і говорить:
- Так-А, якщо ми будемо відривати один одному хвости, селища нам ніколи не вибудувати!
Помирилися вони й стали жити дружно.
Вовк дрова приносив, лисиця за багаттям дивилася, а півень ранками кукурікав. Люди бачили дим, чули лемент півня й говорили, що у лісі на галявині з'явилося нове селище - шахьар.