Жив у старожитні часи тесля. Умінням і розумінням прославився він на весь край. Побудував тесля собі будинок на ви - соком стовпі. Та не простої будинок - з ранку до вечора обертався, сонцем з усіх боків висвітлювався. Народився у теслі син. Коли хлопчик підріс, майстер і його навчив свого ремесла. Пройшли роки. Зостарився тесля. Настала настав час женити сина.
- Слухай, синок, тобі потрібна дружина, а мені невістка, - говорить старий тесля.- Тільки треба нам знайти розумну дівчину.
Відправився батько шукати синові невістку. Як ні важко було, посватав він синові дворянську дочку. " Повинна бути добре вихована й усьому навчена", - думає старий.
Зібрався тесля із сином у місто за подарунками для нареченої. Ідуть вони додому повз ліс.
- Синок, щось ноги у мене розболілися, ледве йду, - говорить батько.-Приведи мені помічника з лісу.
Нічого не відповів син, згорнув з дороги у ліс. Походив там і повернувся ні із чим.
- З такою дрібницею не впорався, - розсміявся тесля.- Іди запитай у нареченої, вона-те вуж знає, який помічник мені потрібний.
Пішов хлопець, запитує у нареченої. А дворянська дочка тільки рота роззявила від подиву, не зрозуміє, як це у лісі помічника шукати. Задумався
Старий і говорить сумно:
- Ні, синок, не підходить нам така наречена, не буде від неї пуття. Після цього просватав старий за сина князівську дочку. Потім відправив його у місто й покарав:
- Іди у місто, продай те, що ми з тобою спрацювали. За дві копійки купиш коня й збрую для нього - зворотну дорогу легше буде здолати. Образився хлопець:
- Не смійся треба мною, батько, за дві копійки не купити коня й збрую.
- Іди запитай у нареченої, вона скаже, як купити коня за дві копійки. А князівська дочка розсердилася, розкричалася на нареченого:
- Мій батько й дивитися не став би на такого паршивого коня!
- Не підходить нам і ця наречена, пихата й дурна, - сказав старий і втретє відправився шукати синові дівчину у дружин.
Довго він ходив, багато сил витратив і посватав за сина царську дочку.
Розв'язали зібрати врожай і тоді зіграти весілля.
Ось іде старий із сином забирати кукурудзу, а дорога усе у гору піднімається.
- Синок, шлях у нас довгий, важкий, - говорить старий, - давай допоможемо один одному. Спочатку ти мене понеси, потім я тебе.
Оторопів хлопець - не зрозумів батька й образився; думає, знову глузує з нього. Промовчав, нічого не сказав.
Добралися вони до поля. Кукурудза виросла висока, качани великі, налиті.
- Ех, як же ми зиму проживемо? Адже й половини врожаю не привеземо додому, - горює старий.
- Так що ти, батько! Дивися, яка кукурудза, чудо!
- Знову не зрозумів ти моїх слів. Іди запитай наречену, вона тобі розтлумачить. Передав хлопець нареченій слова батька. Сабоно розгнівалася царівна:
- Ти що мені загадки загадуєш? Царівні думати не покладене - голова разболится!
Убивається хлопець: царівна вже сподобалася йому, а батько велить відмовитися від неї.
- Не потрібна нам така нерозумна так ледача, - говорить старий.
- Добре, нехай буде по-твоєму, - погодився син.- Але тепер я сам піду шукати, знайду наречену й одружуся на ній.
Але скільки не шукав хлопець, не зміг знайти дівчину по душі. Одного разу йшов він пізно ввечері через якесь селище. Колом темно, тільки у одному маленькому будиночку вогник світиться. Підійшов він ближче, постукався у вікно й попросився переночувати. Відкрила йому дівчина й сказала:
- Входь, гостеві ми завжди раді.
Нагодувала дівчина подорожанина й сіла за свою прядку. Замилувався нею хлопець. "Ось, - думає, - гарна наречена, так батькові напевно й вона не по-подобається. Він від царської дочки відмовився, так чи погодиться брати у наречених-ки селянську?" Сидить хлопець, око з дівчини не зводить і зітхає важко.
- Що ти зажурився, чого зітхаєш?-запитує дівчина.
- Ех, не везе мені, - відповідає він.- Ніяк не підшукаю собі наречену, щоб батькові по вдачі довелася.
Та розповів їй, як не догодили його батькові три дівчата. Розсміялася дівчина:
- Бачу, і ти не дуже розумний, і наречені попадалися дурні. А батькові твоєму догодити було не так вуж важко. Ось послухай мене. Батько просив тебе принести йому помічника з лісу. Ти б зрізав кизилову гілку, зробив ціпок, ось і був би йому помічник! За дві копійки, ясну справу, коня й збрую не купиш. Купив би хліба й вина - на ситий шлунка куди коротше довгий шлях, швидко здолаєш, як на коні! А коли батько праг, щоб ви один одного несли, так він пропонував по черзі казки казати - довгий шлях скоротати. Та про кукурудзу зрозуміти не важко- адже половина врожаю на сплату боргів іде. Як же ти забув про це?
Кинувся хлопець на коліна перед дівчиною, благає піти за нього заміж.
- Ніхто мені, крім тебе, не потрібний. Та гарна ти, і розумна. Погодилася дівчина, вийшла за нього заміж. Привіз син дружину до батька своєму. Старому вона теж сподобалася.
Живуть вони добре, ні бідно, ні багато.
Одного разу покликав цар до себе старого теслі і його сина й велів їм побудувати будинок на високому стовпі - такої ж, як у самого майстра, тільки щоб був він і більше й вище.
Побудували вони будинок на славу - з ранку до вечора обертається, з усіх боків сонцем висвітлюється. Усі дивуються й хвалять. А цар і радіє й боїться, як би тесля із сином і іншим не побудували такий же будинок. Розв'язав він не відпускати їх від себе, а потім знайти привід і заточити у темницю. Зачув тесля лихо й зробив так, що перестав будинок звиватися.
- Ось коли нас виручить розумна невістка! - говорить старий синові. А паную він сказав так:
- Не виправити мені поломки без стамески-помсти... Відпусти нас за інструментом додому.
- Ні, не відпущу я вас, - відповідає цар.
- Воля твоя! Пішли тоді за потрібною мені річчю твого сина, нікому іншому моя невістка її не довірить. Та нехай скаже їй, що будинок, який я побудував цареві, перестав звиватися через неправед-несправеда, і тому не можемо ми повернутися додому.
Прийшов царевич до невістки теслі й сказав, за якою річчю надіслав його майстер.
- Не звивається будинок, що побудували цареві, і без стамески-помсти не виправити несправеда. Не допоможеш їм, не повернуться вони додому. Відразу зрозуміла розумна невістка, що лихо загрожує старому майстрові і його синові, що несправедливо обійшовся з ними несправедливий цар. Запросила вона царевича у будинок, замкнула його на дев'ять замків і послала людей передати цареві: "Зараз же відпусти мого свекра й заплати йому за роботу хурджйни золота, не те зле прийде твоєму синові. Замкнула я царевича на дев'ять замків, і нікому тих замків не відімкнути".
Що залишалося робити цареві? Відпустив він майстра додому й дав йому хурджин золота.
Повернувся старий із сином додому й говорить йому:
- Тепер ти зрозумів, синок, чому потрібна була мені розумна невістка? Вірно сказане мудрими людьми: "Розумна невістка будинок на ноги поставить, а дурна - розвалить".