Жив на світі бідняк. Була у нього корова. Пройшов час, перестала корова телитися. Розв'язав хазяїн продати її.
Послав він сина на базар продати корову за тридцять рублів.
Хлопчик обв'язав мотузкою корові рога й повів її у місто.
Водить він корову по базару, шукає покупця. Підходить купець і говорить:
- Продай теля, дам тобі три рублі.
- Не теля це, а корова, - заперечує хлопчик.- Як же я за три рублі віддам?
Підійшов другий купець:
- Слухай, хлопчик, куди ти ведеш козу? Продай її за два рублі. Образився хлопчик, повів корову далі.
Підійшов третій купець:
- Хлопчик, продай мені ягненочка за рубль. У хлопчика від образи сльози на очах.
- Що ви, осліпли? Який же це ягненочек? Корова це, і ціна їй тридцять рублів.
Сміється купець:
- Так ти, видне, сам сліпий. Не бачиш, що продаєш! " Напевно, усі отут такі. Чи то не бачать, чи то не вірять, що у мене
Корова, - подумав хлопчик.- Віддам-но її першому покупцеві за три рублі, поки мені за неї п'ятак не запропонували!" Віддав він купцеві корову за три рублі.
Сабоно дісталося хлопчикові будинку, відправили його назад до купця.
- Іди й скажи, що ми тільки корову продавали, а хвіст собі залишали, - велить йому батько.- Пускай віддасть хвіст або поверне корову.
"Не відріже адже купець корові хвіст, поверне її назад", - думає бідняк. Так не такий був купець, щоб пошкодувати корову. Відрізав їй хвіст і віддав хлопчикові.
Зрозумів бідняк, що не просто перехитрити ошуканець-ошуканця-купця-ошуканця. Були у бідняка приховано на чорний день три золоті монети. Сіл він на свого осла й відправився на базар. Проїхав повз крамницю купця-ошуканця й кинув на землю одну за іншою дві золоті монети. Купець побачив монети й крикнув біднякові:
- Агов ти, дивися - монети упустив!
- Не лихо. За день із мого осла десяток вивалюється! Вибіг із крамниці жадібний купець і оглядає осла.
- Де роздобув такого? - запитує бідняка.
- У нашому селі всі осли такі.
- Так продай його мені, ти там іншого заведеш!
- Не по кишені він тобі.
- Може, по кишені, скільки за нього просиш?
- Даси стільки грошей, щоб осла по вуха засипати?
- Добре, дам!-погоджується купець.
Побрав бідняк гроші, віддав осла й карає:
- Замкни його на недельку у хлів, подивишся, яке багатство принесе - хлів золотом наповнить.
Бідняк задоволений повернувся додому, а жадібний купець замкнув осла у хлів.
Ось минув тиждень. Став купець відкривати двері у хлів, не
Відкривається - заважає щось. Зрадів купець, думає, увесь хлів золотими
Монетами набитий. Покликав він дружину й дітей. Наполягли всі дружно на двері,
Розгорнула вона, і полетів купець прямо на дохлого осла. Здох той з голоду.
Зрозумів купець, що обдурили його, і стрімголов помчався у село розправитися з бідняком. А бідняк уже чекає купця. Велів він дружині приготувати плов, шашлик, зажарити курку. Закопав він усе це у дворі у трьох різних місцях.
Примчався купець, кричить, грозить усю сім'ю бідняка перебити. Бідняк і бровою не повів.
- Чуване чи - через осла людей убивати, - говорить він спокійно.- Не лихо, коли здох, приведу тобі іншого! СіДай-но краще, пообідай із мною, поговоримо, обговоримо всі спокійно.
Із цими словами встромив він лопату у землю, де був закопаний плов, і витягся казан. Устромив лопату у іншому місці - дістав шашлик. Втретє встромив лопату, вивернув кому землі - вийняв смажену курку. Онімів купець, вилупив ока від подиву: що за чудеса такі, звідки у землі їжа?
Дружина бідняка розстелила тим часом скатертина. Запросила гостя покуштувати, чи смачно куховарить лопата.
- Чому лопата? - здивував купець.
- А вона чарівна у нас! Будь-яка страва із землі дістає.
- Продай мені лопату, - просить купець бідняка.
- Шкода мені з нею розставатися, годує вона нас. Так так і бути, поступлюся її тобі - бери за сто рублів.
Приніс купець лопату додому, покликав дружину у двір, прагне здивувати її так порадувати. Перерив він увесь двір - ніде ніякої їжі!
- Знову надув мене мужик! - заволав купець.- Добре, покаджу я йому! Прибіг він до бідняка, накинувся на нього, повалив, зв'язав йому руки-ноги й поніс топити у море. Допхав його до берега й пішов шукати човен, щоб подалі відплисти, потопити бідняка, де глибше.
Тільки зник купець із виду, підійшов до злощасного бідняка пастух. Він пас неподалік овець і усе бачив.
- За що тебе зв'язали?-запитує пастух.
- Я у тебе баранчика купив, купця у гості запросив, шашликом почастував. А тепер купець говорить, начебто я його собачим м'ясом нагодував! Розв'яжи мені руки-ноги, допоможи, а то скажу купцеві, що я м'ясо у тебе купував - голову тобі знесе.
Звільнив пастух бідняка від пута, і помчався той швидше вітру ладь. Постояв пастух і пішов до своїх овець.
Повернувся купець, а бідняка й сліду нема, тільки мотузка валяється. Оглянувся по сторонах, побачив пастуха й зрозумів, що це він допоміг біднякові. Підбіг купець до пастуха, схопив і поволок до човна. Кинув купець пастуха у човен і давай гребти від берега.
Як відплив човен подалі, підхопився пастух на ноги й зіштовхнув купця у море. Не чекати ж було, поки купець його потопить!
Може, потонув жадібний купець, а може, і ні, тільки не приходив він більше до бідняка.