Як богатир багатого старого переміг

Жив був один богатир. Захотів він одного разу сили собі додати. Сіл на оленя й поїхав силу шукати. Були три дороги: одна на північ, інша на схід, а третя на захід. Дай, – думає, – поїду по дорозі, яка на північ іде. Та поїхав. Їхав рік, їхав два, а на третій зустрів людину велетня, ростом з ліс. Підняв велетень богатиря разом з оленем на руки, нахилився й говорить: – Хто це? По цій дорозі тільки богатирі ходять… Напевно, богатир?! – Так. У думках те я богатир… – відповідає той. - Прагнеш сили додати? - Прагну, прагну! - говорить богатир. - Тоді поїдь по цій дорозі далі. Там два чуми коштують. У одному багатий старий сидить. Сам він сліпий, але у всіх людей силу відняв, у себе тримає у турсуках. Треба ту силу назад побрати й людям роздати. Ти поїдь до нього, але відразу не входь. Коли доїдеш, увійди спочатку у чум поменше. Там його кузня. У ній чарівні щипці. Вони змушують старого силою ділитися. У горні розжар щипці докрасна й до старого йди. Старий руку здороватися простягне. Привітайся. Тільки замість руки щипці тих суни. Руку даси роздавить. А щипці видюжат і змусять тобі сили додати. Потім старий тобі сам скаже, що робити. Як тільки сила прибуде йди далі. Старого не чекай. Убити може. Останню силу відбере. На дорозі олень його білий ходить осідланим. З боків у нього по одному турсуку прив'язане. А у тих турсуках уся людська сила зібрана. Ти на оленя сідай і назад по тій дорозі поїдь. Того старого зустрінеш, – не бійся. Він без оленя слабкіше тебе буде. З оленя не злазь, силу втратиш. Турсуки, начебто ненавмисно, упусти, підняти багатія попроси. Довідаєшся тоді, що з ним буде… чи Довго, чи скоро йде богатир, але тільки бачить він широку галявину. На галявині два чуми коштують. Один чум вище лісу, а іншої ледве нижче. З оленя зліз, у тайгу його відпустив. Зайшов у маленький чум. Горн хутрами роздув, щипці докрасна розжарив, ледве їх підняв і у чум до старого пішов. Приходить і говорить: – Здрастуйте, дідусь! - Ой, хто такий? - Так людей невелика… – Молодий, повинне? Ну, здорово… – і руку йому простягає, а борець замість руки щипці розпечені йому суне. Старий щипці рукою схопив і затис так, що між його пальцями залізо червоне від щипців виступило й дим від руки пішов. Потім щипці відпустив і говорить: – Силонька те у тебе сердита… Прагнеш, додам? - Прагну, прагну! - Тоді йди по дорозі, яка на схід іде. Там знайдеш озеро із чистою водою. Повз пройди. Потім буде озеро із червоною водою. Отут зупинися. Пальці у тій воді помочи й мовою їх оближи. Далі не ходи. Мене почекай. Я через три дні до тебе прийду. Попрощався богатир і на вулицю вийшов. Дивиться, доріжка від чуму прямо на схід тягнеться. По ній пішов. Бачить, спереду озеро велике. Вода у ньому чиста, як небо. По всьому озеру лебеді плавають. Повз пройшов. чи Довго, чи скоро йшов, тільки бачить спереду знову озеро. Вода у ньому що брусниця червона. До берега підійшов. Пальці у, воду вмочив і облизав їх. Як тільки облизав їх, так відразу силу відчув. Земля під його ногами стала осідати. Де ступне, там ноги до колін у землю провалюються. Зрадів. Бачить, від озера дорога на захід іде. По ній пішов. Відійшов небагато, дивиться олень білий на дорозі коштує. На спині у нього бісерне сідло й два турсука червоних з боків прив'язані. Підійшов до нього, сіл на оленя й назад поїхав. Бачить, назустріч старий іде, ціпком поперед себе водить і пісню співає: Якби у землі ручка була, Я б землю перевернув! А богатир до нього під'їхав, турсуки на землю упустив і говорить: – Дідусь, підніми. З оленя злазити ніяково. Старий догадався, гнівається, що той усю силу до себе побрав. А робити нема чого. Богатир тепер був сабоней його. Став піднімати ті турсуки, а підняти не може. Що, – думає, – таке? Натисну ще. Нажав вполсили. До пояса у землю пішов, а турсуки з місця не рушили. Що за диво? - думає. - Натисну із усієї сили. До плечей у землю пішов, а турсуки по колишньому не рушили. Богатир говорить: – А хвастався ще землю перевернути! Соромно стало старому. Нічого не відповів. Богатир з оленя нахилився, турсуки підняв і далі поїхав, а багатій у землі так і залишився. Не міг вилізти. Каменем обернув. Якщо камінь у лісі знайдеш той самий і буде. А богатир до людей приїхав і всім їм силу ту з турсуков роздал. Стали з тих пір люди сабоніше всіх на світі. А велетень той, говорять, за море океан пішов, туди, де такі ж багатії старі силу людську у себе тримають.