Жили три бідні евенки пастуха. Жили дружно: у гості їздили друг до друга, у лиху виручали один одного.
Кожний евенк мав по десять оленів. На кожному олені ставив свою тамгу. Пасли вони оленів у різних долинах. Зійдуться, і кожний своїх оленів хвалить.
Одного разу вночі хто те зігнав оленів у одну долину й тамгу на всі поставив однакову. Устали ранком пастухи, і ніхто своїх оленів довідатися не може. Заспорили евенки:
- Це мої олені!
- Ні, це мої олені!
Сперечалися довго, а оленів поділити так і не могли.
Прийшли у чум своїх батьків. Батьки зійшлися, сперечалися, сперечалися й теж оленів поділити не змогли.
Прийшли евенки у чум до своїх братів. Зійшлися брати, сперечалися й теж оленів розділити не могли.
Так ходили евенки із чуму у чум, ніхто не міг розділити їхніх оленів. Тоді розв'язали вони відшукати самого розумного у тайзі і його запитати. Довго йшли й дорогою усе сперечалися:
- Мої олені!
- Ні, мої олені!
Прийшли у далеке стійбище, запитали:
- Де самого розумного знайти? Ним відповіли:
- Розумніше Орумо багатія немає; череда оленів у нього, найбільше.
Потопталися на місці евенки, один на одного подивилися, сказали:
- Орумо багатій нам не допоможе.
Пішли евенки. У іншому стійбищі запитали:
- Де самого розумного знайти? Ним відповіли:
- Шаман Алка – самий розумний, силу має чималу.
- Не допоможе нам шаман Алка, – відповіли евенки, – сила його темна, худа.
Пішли далі. Бачать: величезна череда оленів пастухи пасуть, намагаються. Запитали евенки:
- Хто хазяїн цієї череди?
- Ми хазяї, – відповіли пастухи дружно. Здивувалися евенки:
- А тамгу чию ставите на оленях?
- Тамга на всіх однакова, – відповів старий пастух Струму.
- Як однакова? - ще більше здивувалися евенки.
Тамга – тавро, клеймо, знак.
Пастухи пішли до череди. Старий пастух Струму сказав:
- Говорите, евенки, про своє лихо. Допомагати будемо. Розповіли евенки. Вислухав їхній пастух Струму, трубку із зубів вийняв, і бачать вони через синю хмарину диму, як сміється Струму.
- Я думав, у вас лихо більше трапилася, того так далеко пішли.
Евенки здивовано переглянулися:
- Як розділимо оленів: тамга у всіх однакова?
А пастух Струму запитує:
- чи Дружно ви, евенки, жили? А? Відповідають:
- Дружно!
- Тоді навіщо ж оленів пасти нарізно, нехай у них буде одна тамга, один хазяїн.
Евенки зашуміли, обступили пастуха Струму.
- Хто, хто хазяїном оленів буде? Кого назвеш із нас? Тебе, старого слухати будемо!
Знову Струму трубку із зубів вийняв, хмара диму пустив і говорить:
- Ваша череда – ви й хазяї.
Обрадувалися евенки, кожний думає: Як я розбагатів: було у мене десять оленів – стало тридцять.
Попрощалися вони з пастухом Токо й задоволені пішли. Ідуть і говорять:
- Однак старий Струму самий розумний у тайзі, іншого шукати не підемо.
Відтоді помирилися евенки, оленів пасуть спільно, тамгу ставлять одну.